Факультет психології і соціальної роботи (архів)
Факультети (2501)
Електронна пошта: vkharkhun@gmail.com
На кафедрі працює з 1995 року.
Науковий ступінь та вчене звання
доктор філологічних наук (2010).
професор (2013).
Науковий ступінь та вчене звання
Кандидат філологічних наук (2006).
Доцент кафедри української літератури (2008).
Електронна пошта: arturmihalcuk@gmail.com
На кафедрі працює з 1991 року
Науковий ступінь та вчене звання
Кандидат філологічних наук (2005).
Доцент (2014).
nadechdasum@gmail.com
Освіта: термін навчання, здобута кваліфікація
1980 - 1988 Середня школа № 6, м. Cуми, Україна.
1988 -1991 Училище культури, м. Суми, Україна. Бібліотекар, диплом з відзнакою.
1992 - 1996 Харківський державний інститут культури, м. Харків, бібліотекар-бібліограф.
2009 - 2011 Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, м. Київ, здобувач, кафедра видавничої справи та редагування.
Галерея зображень
-
Переглянути
Переглянути
-
Переглянути
Переглянути
-
Переглянути
Переглянути
-
Переглянути
Переглянути
-
Переглянути
Переглянути
http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/kafedra-psikhologiji/personaliji-kaf-psc/itemlist/category/3-fakulteti?start=798#sigProIdd42e8f132e
Кафедру української мови, літератури, культурології та журналістики факультету філології, історії та політико-юридичних наук створенo 01 листопада 2024 року.
До складу кафедри української мови, літератури, культурології та журналістики входить 17 викладачів, серед яких 8 докторів наук та 9 кандидатів наук.
Доктори наук:
- Н. І. Бойко – доктор філологічних наук, професор;
- А. І. Бондаренко – доктор філологічних наук, професор;
- Ю. І. Бондаренко – доктор педагогічних наук, професор;
- Т. А. Дзюба – доктор наук із соціальних комунікацій, професор;
- Е. М. Кучменко – доктор історичних наук, професор;
- Т. В. Рудюк – доктор педагогічних наук, професор;
- Г. В. Самойленко – доктор філологічних наук, професор;
- В. П. Хархун – доктор філологічних наук, професор.
Кандидати наук:
- Г. М. Вакуленко – кандидат філологічних наук, доцент;
- Н. М. Голуб – кандидат педагогічних наук, доцент;
- О. В. Забарний – кандидат педагогічних наук, доцент;
- О. М. Капленко – кандидат філологічних наук, доцент;
- Л. Л. Корнєєва – кандидат філософських наук, доцент;
- Н. І. Михальчук – кандидат філологічних наук, доцент;
- Л. М. Остапенко – кандидат філологічних наук, доцент;
- Н. С. Подоляка – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент;
- В. М. Пугач – кандидат філологічних наук, доцент.
Кафедра забезпечує підготовку:
- докторів філософії зі спеціальності 035 Філологія. Українська мова та література (термін дії сертифіката до 2028 року), 035 Філологія. Порівняльне літературознавство;
- магістрів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література, термін дії сертифіката до 2033 року; 035 Філологія. Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно);
- бакалаврів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література; 035 Філологія. Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно); 061 Журналістика.
|
Історія видавничої і друкарської справи |
1 |
|
Вступ до мовознавства |
1 |
|
Вступ до слов'янської філології |
1 |
|
Практикум з української мови |
1 |
|
Сучасна українська літературна мова (фонетика) |
1 |
|
Сучасна українська літературна мова (морфологія) |
2,3 |
|
Сучасна українська літературна мова (лексикологія) |
1 |
|
Сучасна українська літературна мова (синтаксис) |
3,4 |
|
Ділова українська мова |
2,3 |
|
Старослов'янська мова |
2 |
|
Стилістика української мови |
2,5 |
|
Текстознавство |
2 |
|
Типологія помилок |
3 |
|
Українська діалектологія |
3 |
|
Стилістика і культура української мови |
4 |
|
Історія української літературної мови |
4 |
|
Загальне мовознавство |
5 |
|
Лінгвоаналіз |
5 |
|
Проблемні питання теоретичного синтаксису |
Муб, Мус |
|
С/к та с/с з мови та методики викл.мови і діалектології |
5 |
|
С/к та с/с з мови, методики мови |
5 |
|
Сучасні інформаційні технології при викладанні фахових дисциплін |
5 |
|
Основи наукових досліджень |
Мус |
|
Історична граматика української мови |
1 |
|
Бібліотекознавча практика |
1 |
|
Логіка і методи логічного аналізу тексту |
1 |
|
Шрифтознавство |
1 |
|
Технічне редагування |
1 |
|
Літературне редагування |
1 |
|
Редакційний аналіз і правка |
1 |
|
Виражально-зображальні засоби українського художнього мовлення |
Муб, Мус |
|
Лінгвістичний аналіз художнього тексту |
5 |
|
Актуальні проблеми лексичної семантики |
Мус |
|
Проблеми сучасної етнолінгвістики |
Мус |
Українська мова повністю може забезпечувати комунікативні потреби сучасного суспільства і за своїми виражальними можливостями (номінативними, формально-граматичними і стилістично-експресивними) не поступається перед жодною іншою слов’янською мовою, до яких фальсифікацій не вдавалися б давні й сьогочасні автори шовіністичної орієнтації, називаючи її діалектом то російської, то польської мови, у такий спосіб позбавляючи її місця на карті лінгвістичної Славії…
Арнольд Грищенко
Основні дати життя та діяльності академіка Арнольда Панасовича Грищенка
|
23 вересня 1936 р. |
Народився в селі Мутичеві Ріпкинського району Чернігівської області. |
|
1944–1948 рр. |
Учень Мутичівської початкової школи. |
|
1948–1951 рр. |
Учень Красківської семирічної школи. |
|
1952–1954 рр. |
Учень Ріпкинської середньої школи. |
|
1954–1958 рр. |
Студент відділення української мови й літератури історико-філологічного факультету Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. |
|
1958–1959 рр. |
Викладач німецької мови 5-10 класів Удайцівської середньої школи Прилуцького району Чернігівської області. |
|
1959–1960 рр. |
Директор Гучинської восьмирічної школи Ріпкинського району Чернігівської області. |
|
1960 р. |
Асистент кафедри української мови Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. |
|
1960–1963 рр. |
Аспірант Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. |
|
1963–1968 рр. |
Молодший науковий співробітник відділу теорії української мови і структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. |
|
1965 р. |
Захистив кандидатську дисертацію на тему «Структура складносурядного речення в українській мові». |
|
1968–1981 рр. |
Старший науковий співробітник відділу теорії української мови Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. |
|
1979 р. |
Захистив докторську дисертацію на тему «Історія становлення словозміни і словотвору прикметника в українській мові». |
|
1981–2006 рр. |
Завідувач кафедри української мови Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). |
|
1985 р. |
Лауреат премії імені І. Франка Національної академії наук України. |
|
1987 р. |
Присвоєне вчене звання професора. |
|
1990–2006 рр. |
Професор кафедри української мови Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (за сумісництвом) |
|
1992–2004 рр. |
Голова спеціалізованої вченої ради в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. |
|
1995 р. |
Заслужений діяч науки і техніки України (за заслуги в підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів, розвитку наукових досліджень). |
|
1995 р. |
Обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України. |
|
1999 р. |
Обраний дійсним членом Академії наук вищої школи України. |
|
1999 р. |
Обраний дійсним членом Академії педагогічних наук України. |
|
17 грудня 2006 р. |
Видатний мовознавець передчасно відійшов у вічність, назавжди залишившись у пам’яті рідних, колег та учнів неперевершеним зразком високого професіоналізму, справжньої інтелігентності, виняткової скромності, людяності, порядності, щирості й шляхетності. Похований у м. Києві на міському кладовищі «Берківці». |
Дорогою науки, мудрості й добра…
Академік Ф. С. Арват
Проблемою номер один для Ф.С. Арвата була якість підготовки вчителя, який органічно поєднує досягнення сучасної науки з педагогічною майстерністю, любов до своїх учнів з безкомпромісним ставленням до будь-яких порушень норм загальнолюдської моралі.
«Освіта – фундамент суспільства, між освітою і економікою – прямий зв’язок.» Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство розвивалось за принципом демократії, гуманізації, гласності, то повинні зрозуміти – це можливо тільки через людину, її рівень освіти і культури».
Федір Арват
АРВАТ Федір Степанович
(18 квітня 1928 р.-2 листопада 1999 р.)
професор, дійсний член-засновник Академії педагогічних наук України, заслужений працівник народної освіти України, лауреат ордена Трудового Червоного Прапора, лауреат ордена Дружби народів
ОСНОВНІ ПРАЦІ Ф. С. АРВАТА
- К вопросу о переводе позмы Н. В. Гоголя «Мертвые души» на украинский язык. // Ученые записки Черновицкого университета. Серия филологических наук. Т. 43, Вип. 12. – Черновцы, 1961.
- З історії українського перекладу II половини XIX ст.: М. Старицький як перекладач. // Матеріали XIX науковоїсесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1963.
- Синтаксичні питання перекладу: на матеріалі перекладу «Мертвих душ» М. В. Гоголя Іваном Франком. // Тези доповідей XIX наукової сесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1965.
- Максим Рильський — теоретик перекладу. // Питання літературознавства і мовознавства. Тези доповідей та повідомлень. Республіканська наукова конференція. — Харків: Харківський ун-т, 1967.
- Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову // Література та культура Полісся. Вип. 3: М. В. Гоголь — випускник Ніжинської гімназії вищих наук та його творчість. – Ніжин: НДПІ, 1992. — С. 138-149.
- Специфика преподавания русского языка в школах с молдавским языком обучения // Совершенствование теории и практики обучения русскому языку в школе. — Киев: АН УССР, 1978.
- Вуз особого назначения: Высшая школа: Время перемен // Правда Украины — 1987 — 4 января.
- Ніжинський педагогічний інститут і перебудова // Література і культура Полісся. Вип. І. — Ніжин: НДПІ, 1990.– С. 212-215.
Основні дати життя та діяльності академіка Федора Степановича Арвата
|
18 квітня 1928 р. |
Народився в селі Олександрівка, нині Ширяївського району Одеської області. |
|
1947 р. |
Закінчив школу і вступив на філологічний факультет Одеського університету. |
|
1952 р. |
Закінчив філологічний факультет Одеського університету, здобув фах учителя української мови та літератури. |
|
1952 - 1953 рр. |
Учитель середньої школи в селі Старі Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області. |
|
1953 - 1956 рр. |
Аспірант Одеського університету. |
|
1956 - 1961 рр. |
Методист, завідувач відділу Чернівецького інституту удосконалення кваліфікації вчителів. |
|
1961-1975 рр. |
Викладач, доцент кафедри української мови Чернівецького університету. |
|
19 квітня 1968 р. |
Захистив кандидатську дисертацію на тему “Іван Франко як перекладач”. |
|
12 липня 1968 р. |
Отримав диплом кандидата філологічних наук. |
|
27 червня 1969 р. |
Переведений на посаду доцента кафедри української мови. |
|
1968 - 1976 рр. |
Декан філологічного факультету Чернівецького державного університету. |
|
1976 - 1977 рр. |
Проректор із навчальної роботи Ніжинського педагогічного інститутуімені Миколи Гоголя. |
|
1978 - 1995 рр. |
Ректор Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. |
|
1992 р. |
Постановою Кабінету Міністрів Українипрофесора Арвата Ф.С. було затверджено дійсним членом – засновником Академії педагогічних наук України. |
|
1996 - 1999 рр. |
Радникректора Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. |
|
1999 р. |
Указом Президента України Леоніда Кучми за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, впровадження сучасних методів навчання і виховання молоді академіку Арвату Ф. С. було присвоєно звання «Заслужений працівник народної освіти України». Федора Степановича Арвата було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та орденом Дружби народів. |
|
2 листопада 1999 р. |
Федір Степанович Арват помер. Похований на Троїцькому кладовищі м. Ніжина. |
Детальніше ...
МОВОЗНАВЧА КАФЕДРА
кінця 20-х – початку 40-х рр. ХХ ст.
Кафедра української мови бере свої витоки з науково-дослідної кафедри історії культури й мови Ніжинського інституту народної освіти (НІНО), що була створена наприкінці 1921 р. У 1926-1928 рр. кафедра в сучасному її розумінні називалася секцією українського письменства та мови і входила до науково-дослідної кафедриісторії культури й мови,очолюваної професором В І. Рєзановим.
До складу кафедри (на той час секції) українського письменства та мови на чолі з професором Є.А. Рихликом у 1926-1929 рр. входили професор О.С. Грузинський, викладач І.Я. Павловський, аспіранти П.В. Одарченко, М.Є. Ладухін. У Ніжинському міському архіві збереглися відомості про важливу наукову роботу кафедри з актуальних соціокультурних, мовознавчих проблем, зокрема про участь 1927-1928 рр. у роботі Термінологічної комісії Інституту української наукової мови (ІУНМ) ВУАНУ 1928-1929 рр. члени кафедри брали активну участь у популяризації «Українського правопису» («харківського», або «скрипниківського»), який 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею оголосила «націоналістичним».
На 1927-1928 рр., незадовго до того, як українізація була брутально знищена, лекції з української філології для студентів читав Є.А. Рихлик, для наукових співробітників – П.В. Одарченко, аспірант кафедри 1926-1929 рр., майбутній літературознавець, у так званих профшколах – І.Я. Павловський , протягом 1923-1933 рр. – викладач української, російської мов та методики, аспірант, завідувач кафедри з 1931 р., автор статей зі стилістики, літературного краєзнавства, мовознавства, та М.Є. Ладухін, доцент кафедри мовознавства (із 1930 р.).
До 1930 р. кафедра (за тією ж назвою) очолює процес українізації закладу. Проте в тоталітарній державі вже розпочалися трагічні для суспільства ідеологічні зміни, які не оминули Ніжинської вищої школи. Умови для наукової та навчальної діяльності на кафедрі погіршуються через розпочаті в СРСР переслідування науковців та студентів за вигадані репресивними органами «злочини» – український націоналізм, тероризм, шпигунство. Одна з перших згадок у протоколах про окрему вже кафедру мовознавства – 08.09.1931 р. Професора Є.А. Рихлика на той час було заарештовано (1930 р.) та звинувачено в націоналізмі та шпигунстві, засуджено до 10 років концтаборів Сиблагу, далі Мурманської області, де він і загинув 1937 р.; Є.А. Рихлик реабілітований посмертно 1958 р.
До складу кафедри мовознавства 1932-1933 рр. входили викладачі української мови І.Я. Павловський, М.Є. Ладухін, Г.О. Костенецький, професор-літературознавець Є.О. Ненадкевич. Щодо викладання мовознавчих дисциплін лунають відображені в протоколах засідань кафедри настійні партійні рекомендації «переорієнтуватися в руслі марксо-ленінського твердження про гегемонію пролетаріату» (із архівів.
Із вересня 1933 р. на кафедрі мовознавства починають працювати Пухтін, Бойченко, А.М. Кирилов (латина), Кордовський, із серпня – Т.К. Новицька, із грудня 1933 р. – Ю.О. Галига. Ухвала від 01.08.1933 р. загальних зборів щодо наукової та навчальної діяльності кафедри є ідеологічним вироком: «Катедра…припустила елементи спрощенства, не відбивши останніх настанов партії в нацкультбудівництві». Із вересня 1933 р. викладачі кафедри мовознавства збиралися на засідання дуже часто, розглядаючи ідеологічні «поточні справи». Протягом 1930-1934 рр. було звинувачено в шпигунстві завідувача кафедри Є.А. Рихлика, далі оголошено націоналістом завідувача І.Я. Павловського, якого заарештовано 1930 р. та примусово вислано до Узбекистану; постраждали викладачі Ф.А. Бойченко, Кирилов, М.Є. Ладухін, який 03.05.1934 р. був звільнений та заарештований із формулюванням
«націоналіст, що не забезпечував якості роботи в інституті» (із архівів). Місця заарештованих професорів займали вчорашні студенти, до яких також надходила черга арештів та репресій.
На 1933-1934 рр. на кафедрі працювали Г.О. Костенецький, А. Соломаха, а також Турченко та Польовий, яких також було звинувачено в «пропагуванні ворожих ідей»; 10.02.1935 р. завідувачем кафедри мови й літератури став Ю.О. Галига. Із 25.04.1935 р. історію мови почав викладати І.П. Смільський, професор загального мовознавства й стилістики української мови. На кафедрі в 1935 р. працювали О. Є. Яненко – викладач і керівник кафедри мови й літератури; асистент кафедри В.І. Божуль, викладач Н.П. Лоюк, І.К. Чапля.
Трагічна історія мовознавчої кафедри Ніжинської вищої школи кінця 20-х та 30-х рр. ХХ ст. відобразила процес інтелектуальних втрат української філологічної науки в умовах репресивної держави.
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
періоду 1943–початку 60-х рр. ХХ ст.
Повоєнний етап кафедри української мови розпочався 1943-1944 н. р. У цей період працювали викладачі Н.В. Сладківська (1900 р.н., із 1931 р. – викладач, далі ст. викладач НІНО, 1944-1948 рр. – завідувач кафедри), О. С. Погорілко, професор В. Д. Соболєв. Навчальний процес розпочався із запізненням (у листопаді 1943 р.): інститут лише повертався до Ніжина з евакуації. Стабільного семестрового розкладу занять не було, оскільки викладачі прибували до вишу поступово. Користувалися старими довоєнними навчальними програмами, які на 1947 р. влада оголосила націоналістичними. Гостро бракувало паперу для навчального процесу, тому тогочасні протоколи засідань кафедри написані на бланках шкільних довоєнних журналів, контурних картах, клаптиках обгорткового паперу.
Протягом 1947-1948 н. р. членами кафедри були Н.В. Сладківська (СУЛМ, історія української мови, діалектологія, спецкурси з мови), Г. П. Первушов (методика викладання української мови), С. Т. Самійленко (українська мова), Л. К. Рак (історія української мови), М.Г. Кишенько (практикум з граматики та орфографії, СУЛМ), Д. Д. Герасименко (українська мова з елементами історії); О. С. Погорілко, Н. С. Куриленко та Є. Г. Філь викладали українську мову на інших факультетах. Влада вже вкотре ставить перед викладачами завдання «посилити пропаганду радянського патріотизму, … подавати критичний аналіз учбових посібників у світлі марксо-ленінського вчення про мову, загострити увагу на спільних рисах української і російської мови» (із архівів). Н.В. Сладківська та Л.К. Рак, що викладали історію української мови, стали одними з перших об’єктів нищівної критики з боку адміністрації. Ідеологічне цькування викладачів завершилося звільненням 9 лютого 1948 р. Н.В. Сладківської з посади завідувача кафедри, а 15 січня 1953 р. – і з посади викладача. На роботі її поновив Ніжинський народний суд 12 червня 1953 р. Новопризначеним завідувачем кафедри став М. С. Антошин (01.03. - 06.09.1948 р.), а від 7 жовтня 1948 р. – уже Д. Д. Герасименко – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ протягом 1944-1977 рр.: до 1970 р. – викладачем, 1948-1949 – в. о. завідувача кафедри української мови, 1969-1970 рр. – проректором.
Із 1951–1952 н. р. кафедру української мови очолив І. Г. Чередниченко (у вишах працював із 1935 р., кандидат філол. наук із 1941 р., у Ніжині – із 1950 р.). Цей навчальний рік в історії кафедри української мови має ще один особливий компартійний маркер боротьби держави з так званим націоналізмом у науці: партійні органи запроваджують стено-графування лекцій викладачів та організацію зовнішніх упереджених рецензій на них. На початку 50-х рр. розпочали роботу І. В. Сенчук, із 1952 р. викладач, ст. викладач, кандидат філологічних наук (із 1962), завідувач кафедри (1964); О.П. Лахно (1953-1956 рр. – ст. викладач кафедри).
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
кінця 50-х – 90-х рр. ХХ ст.
У травні 1959 р. в. о. завідувачем кафедри української мови став Д.Д. Герасименко, а з вересня 1959 р.– А.Д. Батурський. Склад кафедри був таким: Ф.Я. Середа, І.В. Сенчук, Д.Д. Герасименко, М.Г. Кишенько. Із серпня 1961 р. членами кафедри також стали О.Д. Неділько та Л.Ф. Ялова. 1962 р. до НДПІ вже вдруге – разом із коротким довоєнним періодом – прийшов на кафедру української мови доцент І. К. Чапля. Із грудня 1962 р. він виконувач обов’язків завідувача кафедри української мови. У цей час І.К. Чапля активно працював над завершенням докторської дисертації (1963).
1964 р. обов’язки завідувача кафедри виконував І.В. Сенчук (1952-1972 рр. – викладач, кандидат філологічних наук із 1962 р. Із серпня 1964 склад кафедри поповнився двома кандидатами філологічних наук – А.В. Майбородою та Л.І. Коломієць. А.В. Майборода працював у Ніжинській вищій школі протягом 1964-1991 рр. на посаді доцента кафедри української мови, очолював кафедру в 1964-1970, 1973-1975 рр. Основні напрямки його наукових досліджень – старослов’янська мова, історична граматика, порівняльна граматика української та російської мов. Він автор посібника «Старослов’янська мова» (1975).
Л.І. Коломієць – доктор філологічних наук (із 1978). Протягом 1964-1994 рр. працювала в Ніжинській вищій школі на посадах доцента (із 1964), професора (1981-1994) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – граматика сучасної української мови, історична та описова фразеологія, історія української мови. 1968 р. Д.Д. Герасименко захистив кандидатську дисертацію. 1969 р. кандидатську дисертацію захистила О.Д. Неділько, яка працювала на посадах асистента (1961-1969), ст. викладача (1969-1970), доцента (1970-1998) кафедри української мови, далі вона очолювала кафедру (1972-1973; 1976-1978 рр). У 1971 р. під керівництвом І.К. Чаплі заплановано кафедральний проект – укладання «Словника мови творів Л. Глібова» (не завершений). Протягом 1971-90-х рр. кафедра укр. мови поповнюється новими фахівцями, багато з яких протягом наступних десятиріч вестимуть плідну наукову та навчально-методичну роботу в стінах Ніжинського вишу: М.А. Ілляшенко (1943 р.н.) працювала в НДПІ з 1971 на посадах асистента (1971-1978), ст. викладача (із 1978) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – проблеми граматики та стилістики сучасної української літературної мови.
Ф.С. Арват (1928-1999) – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ з 1976 року на посадах проректора з навчальної роботи (1976-1978), ректора (1978-1995) та погодинно на кафедрі укр. мови протягом усього періоду. Академік-засновник, дійсний член, Національної академії педагогічних наук України (із 1992), радник ректора (1995-1999). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми перекладознавства, зіставного вивчення української та російської мовних систем.
А.К. Мойсієнко (1948 р. н.) протягом 1976-1979 рр. працював на посаді асистента кафедри української мови НДПІ. Нині доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор монографій та підручників із української мови, відомий український поет і перекладач. О.Г. Ковальчук (1947 р.н.) протягом 1972-1978 рр. працював на посаді асистента, далі доцента кафедри української мови НДПІ, нині професор, доктор філологічних наук, багаторічний завідувач кафедри української літератури. Основні напрямки наукової діяльності – дослідження ідіостилю письменників.
В.М. Пащенко (Сірик) (1954 р.н.) працювала на посадах викладача (1980-1983), асистента (1983-1988), старшого викладача (із 1988) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – українська діалектологія, стилістика сучасної української літературної мови.
М.М. Веркалець (1936-2009 рр.) – доктор філологічних наук, професор, працював викладачем (1982-1989), завідувач (1983-1984) кафедри української мови НДПУ ім. М. В. Гоголя. Основні напрямки наукової діяльності – історія мови, літературознавство, релігієзнавство, проблематика ЗМІ.
Г.М. Чирва 1940 р.н., кандидат філолічних наук із 1977, працював на посаді доцента (1984-2000), завідувача кафедри української мови (1985-1987), декана філологічного факультету НДПІ (1987-1988). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми синтаксису та стилістики сучасної української літературної мови.
На зламі 80-х, у 90-х та на початку ХХІ ст. свою наукову та навчально-методичну діяльність на кафедрі розпочинають Н.І. Бойко, С.П. Лукач, В.М. Бойко (Максимова), Л.Б. Давиденко (Бойко), Г.М. Вакуленко (Шелемеха), В.М. Пугач, В.Ю. Гальчук, Н.М. Пасік , В.М. Бережняк, Т.В. Жук, А.І. Бондаренко, С.В. Зінченко, В.М. Топтун, С.П. Шевченко (Обийкіна), А.М. Кайдаш (Василенко), В.Г. Коваленко, Н.І. Клипа, О.В. Банзерук.
Випуск студентів лінгвістичного відділу НІНО 1931 р. та викладачі кафедри української мови М. Є. Ладухін, Г. О. Костенецький, Є. О. Ненадкевич, І. Я. Павловський
На фото (зліва направо): - І. В. Сенчук, А. В. Майборода, Л. І. Коломієць, М. Г. Кишенько, Д. Д. Герасименко, В. Я. Батюта, І. К. Чапля, О. Д Неділько.
На фото (зліва направо) у верхньому ряду - С. П. Лукач, Г. М. Вакуленко (Шелемеха), М. А. Ілляшенко; у нижньому ряду – Т. В. Жук, О. Д. Неділько, Н. І. Бойко, В. М. Пащенко (Сірик).
Склад кафедри української мови з учителями міста (1989)
Члени кафедри української мови після спільного засідання з членами кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (перший ряд: у центрі академік А.П.Грищенко, праворуч – декан філологічного факультету професор Самойленко Г.В.) (1998)
ORCID: 0000-0003-0881-743X
Електронна пошта: bni_bni52@ukr.net
На кафедрі працює з 1979 р.
Науковий ступінь та вчене звання
Доктор філологічних наук (2006).
Професор (2007).
Гарант освітньої програми Українська мова та література третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 Філологія, галузі знань 03 Гуманітарні науки.
ORCID: 0000-0002-3679-5648
Електронна пошта: Swirid@i.ua
На кафедрі працює з 2019 р.
Науковий ступінь та вчене звання
Кандидат філологічних наук (2010).
Доцент (2022).
Доктор педагогічних наук (2021).
Професор (2024).
ORCID: 0000-0003-2957-5492
Електронна пошта: galinavakulenko00@gmail.com
На кафедрі працює з 1986 р.
Науковий ступінь та вчене звання
Кандидат філологічних наук (1996).
Доцент (2002).
Гарант освітньої програми другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно).
