Свій відлік історія кафедри української літератури розпочинає від початку ХХ століття. З архівних джерел відомо, що в 1917‒1918 навчальному році в Ніжинському історико-філологічному інституті було засновано кафедри української мови, української літератури та історії України. У 1919‒1920 навчальному році курс історії української літератури з кафедри російської мови і словесності та історії української мови і літератури читав професор О. Грузинський. 10 березня 1919 року в інституті відбулося засідання конференції, присвячене пам’яті Т. Шевченка. З доповідями «Тарас Шевченко і народна освіта» виступив професор О. Грузинський,  «Шевченко в історії української громадянської думки» – викладач Г. Іваниця.

Виш пережив часи реформування. Саме в Інституті соціального виховання в 1929 році була утворена секція української мови і письменства, а в жовтні 1930 року – окрема кафедра української літератури. У 1930 році кафедра мала у своєму складі трьох викладачів, завідував кафедрою відомий літературознавець професор Є. Ненадкевич.

 Із 1933 року розпорядженням Народного комісаріату освіти України виш був реорганізований у Ніжинський педагогічний інститут. У цьому ж році, після закриття Лубенського учительського інституту, до Ніжина був переведений український поет і літературознавець М. Сайко. З 1934 року він очолив літературну студію інституту, а з 1935 року – кафедру української літератури. У 1939 році на кафедру прийшов працювати український письменник О. Королевич (Лесь Гомін), автор роману «Голгофа», повісті «Люди» та збірки оповідань.

Роки сталінських репресій 1932–1938 років завдали відчутних втрат Ніжинській вищій школі. Було заарештовано і засуджено до різних термінів ув’язнення більше 30 працівників вишу. А далі розпочалася ІІ світова війна…

15 вересня 1943 року Ніжин був звільнений від німецьких окупантів, а 15 листопада відновилося навчання у педагогічному інституті.  Перший повоєнний склад кафедри української літератури (1944‒1945 рр.) налічував чотири особи: завідувач кафедри, старший викладач О. Білан, доцент М. Сайко, старші викладачі О. Оніпко та О. Королевич; в учительському інституті українську літературу викладав В. Хоменко.

У 50‒70 роки ХХ століття кафедра української літератури Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя поповнилася новими талановитими викладачами: доцентами Г. Авраховим, Л. Коцюбою, В. Крутиусом, старшим викладачем Ю. Савченком, а трохи згодом доцентами П. Сердюком та П. Дроботом.

Двадцять років (із 1944 до 1964 року) очолював кафедру доцент О. Білан. У цей період на кафедрі працювали доценти А. Косінов, Г. Неділько, старший викладач Г. Перведисов і вище згадані викладачі. Три роки (до обрання його на посаду декана) кафедру очолював доцент Г. Аврахов (1965‒1968). Із 1968 до 1978 року кафедру української літератури очолював доцент Г. Неділько.

Кафедра української літератури організувала й провела низку наукових зібрань, зокрема, Всеукраїнську наукову конференцію присвячену Тарасу Шевченку (1961), Республіканську наукову конференцію присвячену 150-річчю з дня народження Євгена Гребінки (1962), на якій були заслухані доповіді професорів П. Волинського, І. Пільгука, А. Недзвідського.

Тож у 70‒80-х роках на кафедрі української літератури працювали доценти Г. Неділько, П. Сердюк, В. Крутиус, І. Заєць, С. Пінчук, О. Ковальчук, старші викладачі В. Олійник, П. Кобернюк.

Із 1979 року до 2012 року кафедру української літератури у Ніжинській вищій школі очолював доцент, а з 1992 року – професор, доктор філологічних наук Олександр Герасимович Ковальчук. Усього ж за час керівництва кафедрою професором О. Ковальчуком було захищено 3 докторські і 7 кандидатських дисертацій, опубліковано більше 20 наукових монографій та навчальних посібників; 3 підручники з грифом МОН України для загальноосвітньої школи; проведено майже два десятки наукових зібрань та конференцій.

У середині 80-х років на кафедру приходять працювати викладачі О. Моціяка та О. Астаф’єв, згодом кандидати наук, доценти, а з початку 90-х доцент Н. Михальчук та старші викладачі О. Гадзинський і Т. Сидоренко. У 1999 році доцент О. Астаф’єв успішно захищає докторську дисертацію й отримує звання професора.

Із 2012 до 2016 року кафедру української літератури в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя очолювала докторка філологічних наук, професорка Валентина Петрівна Хархун. Вона багато доклала зусиль для того, щоб утвердити престиж кафедри серед міжнародної спільноти. За час керівництва кафедрою професора В. Хархун було успішно реалізовано два наукових проекти: діяльність Винниченкознавчої наукової лабораторії (2001) та Studia Sovietica (2007). Професорка В. Хархун успішно керувала аспірантськими науковими дослідженнями. За її керівництва захищено 3 кандидатські дисертації.

Із 2016 до 2019 року виконувала обов’язки завідувача кафедри української літератури доцентка Оксана Миколаївна Капленко. Нею було багато докладено зусиль, щоб ліцензувати на факультеті спеціальність «Журналістика».

У зв’язку з реформуванням філологічного факультету в Навчально-науковий інститут філології, перекладу та журналістики відбулися процеси об’єднання кафедр вишу. У 2019 році було утворено кафедру української літератури, методики її навчання та журналістики, а на початку 2022 року ‒  кафедру літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики. Очолив її доктор педагогічних наук, професор Юрій Іванович Бондаренко.

Літературознавчий спектр дисциплін на кафедрі забезпечують доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко, докторка філологічних наук, професорка Валентина Хархун та доцентки, кандидатки філологічних наук Ніна Михальчук, Оксана Капленко та Людмила Остапенко.

Спектр дисциплін із методики навчання літератури (української та зарубіжної) забезпечують доктор педагогічних наук, професор Юрій Бондаренко та доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко.

Культурологічний спектр дисциплін забезпечують доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко та кандидатка філософських наук, доцентка Людмила Корнєєва.

Спектр дисциплін із журналістики забезпечують: докторка наук із соціальних комунікацій, професорка, членкиня Національних спілок письменників та журналістів України Тетяна Дзюба; кандидатка наук із соціальних комунікацій, членкиня Національної спілки краєзнавців України, доцентка Надія Подоляка.

Тож славна історія кафедри Гоголівського вишу продовжується...

Кафедру української мови, літератури, культурології та журналістики факультету філології, історії та політико-юридичних наук створенo 01 листопада 2024 року.

До складу кафедри української мови,  літератури, культурології та журналістики входить 17 викладачів, серед яких 8 докторів наук та 9 кандидатів наук.

Доктори наук:

• Н. І. Бойко – доктор філологічних наук, професор;
• А. І. Бондаренко – доктор філологічних наук, професор;
• Ю. І. Бондаренко –  доктор педагогічних наук, професор;
• Т. А. Дзюба – доктор наук із соціальних комунікацій, професор;
• Е. М. Кучменко – доктор історичних наук, професор;
• Т. В. Рудюк – доктор педагогічних наук, професор;
• Г. В. Самойленко –  доктор філологічних наук, професор;
• В. П. Хархун – доктор філологічних наук, професор.

Кандидати наук:

• Г. М. Вакуленко – кандидат  філологічних наук, доцент;
• Н. М. Голуб – кандидат  педагогічних наук, доцент;
• О. В. Забарний – кандидат  педагогічних наук, доцент;
• О. М. Капленко – кандидат філологічних наук, доцент;
• Л. Л. Корнєєва – кандидат філософських наук, доцент;
• Н. І. Михальчук – кандидат філологічних наук, доцент;
• Л. М. Остапенко – кандидат філологічних наук, доцент;
• Н. С. Подоляка – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент;
• В. М. Пугач – кандидат філологічних наук, доцент.

Кафедра забезпечує підготовку:

• докторів філософії зі спеціальності 035 Філологія. Українська мова та література (термін дії сертифіката до 2028 року), 035 Філологія. Порівняльне літературознавство;
• магістрів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література, термін дії сертифіката до 2033 року;   035 Філологія.  Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно);
• бакалаврів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література;  035 Філологія. Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно); 061 Журналістика.

Випускники ОП "Середня освіта (Українська мова і література)"

Випускники ОП "Українська мова та література"

МОВОЗНАВЧА КАФЕДРА

кінця 20-х – початку 40-х рр. ХХ ст.

Кафедра української мови бере свої витоки з науково-дослідної кафедри історії культури й мови Ніжинського інституту народної освіти (НІНО), що була створена наприкінці 1921 р. У 1926-1928 рр. кафедра в сучасному її розумінні називалася секцією українського письменства та мови і входила до науково-дослідної кафедриісторії культури й мови,очолюваної професором В І. Рєзановим.

До складу кафедри (на той час секції) українського письменства та мови на чолі з професором Є.А. Рихликом у 1926-1929 рр. входили професор О.С. Грузинський, викладач І.Я. Павловський, аспіранти П.В. Одарченко, М.Є. Ладухін. У Ніжинському міському архіві збереглися відомості про важливу наукову роботу кафедри з актуальних соціокультурних, мовознавчих проблем, зокрема про участь 1927-1928 рр. у роботі Термінологічної комісії Інституту української наукової мови (ІУНМ) ВУАНУ 1928-1929 рр. члени кафедри брали активну участь у популяризації «Українського правопису» («харківського», або «скрипниківського»), який 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею оголосила «націоналістичним».

На 1927-1928 рр., незадовго до того, як українізація була брутально знищена, лекції з української філології для студентів читав  Є.А. Рихлик, для наукових співробітників – П.В. Одарченко, аспірант кафедри 1926-1929 рр., майбутній літературознавець, у так званих профшколах – І.Я. Павловський , протягом 1923-1933 рр. – викладач української, російської мов та методики, аспірант, завідувач кафедри з 1931 р., автор статей зі стилістики, літературного краєзнавства, мовознавства, та М.Є. Ладухін, доцент кафедри мовознавства (із 1930 р.).

До 1930 р. кафедра (за тією ж назвою) очолює процес українізації закладу. Проте в тоталітарній державі вже розпочалися трагічні для суспільства ідеологічні зміни, які не оминули Ніжинської вищої школи. Умови для наукової та навчальної діяльності на кафедрі погіршуються через розпочаті в СРСР переслідування науковців та студентів за вигадані репресивними органами «злочини» – український націоналізм, тероризм, шпигунство. Одна з перших згадок у протоколах про окрему вже кафедру мовознавства – 08.09.1931 р. Професора Є.А. Рихлика на той час було заарештовано (1930 р.) та звинувачено в націоналізмі та шпигунстві, засуджено до 10 років концтаборів Сиблагу, далі Мурманської області, де він і загинув 1937 р.; Є.А. Рихлик реабілітований посмертно 1958 р.

До складу кафедри мовознавства 1932-1933 рр. входили  викладачі української мови І.Я. Павловський, М.Є. Ладухін, Г.О. Костенецький, професор-літературознавець Є.О. Ненадкевич. Щодо викладання мовознавчих дисциплін лунають відображені в протоколах засідань кафедри настійні партійні рекомендації  «переорієнтуватися в руслі марксо-ленінського твердження про гегемонію пролетаріату» (із архівів.

Із вересня 1933 р. на кафедрі мовознавства починають працювати Пухтін, Бойченко, А.М. Кирилов (латина), Кордовський, із серпня – Т.К. Новицька, із грудня 1933 р. – Ю.О. Галига. Ухвала від 01.08.1933 р. загальних зборів щодо наукової та навчальної діяльності кафедри є ідеологічним вироком: «Катедра…припустила елементи спрощенства, не відбивши останніх настанов партії в нацкультбудівництві».  Із вересня 1933 р. викладачі  кафедри мовознавства збиралися на засідання дуже часто, розглядаючи ідеологічні «поточні справи». Протягом 1930-1934 рр. було звинувачено в шпигунстві завідувача кафедри Є.А. Рихлика, далі оголошено націоналістом завідувача І.Я. Павловського, якого заарештовано 1930 р. та примусово вислано до Узбекистану; постраждали викладачі Ф.А. Бойченко, Кирилов, М.Є. Ладухін, який 03.05.1934 р. був звільнений та заарештований із формулюванням

«націоналіст, що не забезпечував якості роботи в інституті» (із архівів).  Місця заарештованих професорів займали вчорашні студенти, до яких також надходила черга арештів та репресій.

На 1933-1934 рр. на кафедрі працювали Г.О. Костенецький, А. Соломаха, а також Турченко та Польовий, яких також було звинувачено в «пропагуванні ворожих ідей»; 10.02.1935 р. завідувачем кафедри мови й літератури став Ю.О. Галига. Із 25.04.1935 р. історію мови почав викладати І.П. Смільський, професор загального мовознавства й стилістики української мови. На кафедрі в 1935 р. працювали О. Є. Яненко – викладач і керівник кафедри мови й літератури; асистент кафедри В.І. Божуль, викладач Н.П. Лоюк, І.К. Чапля.

Трагічна історія мовознавчої кафедри Ніжинської вищої школи кінця 20-х та 30-х рр. ХХ ст. відобразила процес інтелектуальних втрат української філологічної науки в умовах репресивної держави.

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

періоду 1943–початку 60-х рр. ХХ ст.

Повоєнний етап кафедри української мови розпочався 1943-1944 н. р. У цей період працювали викладачі Н.В. Сладківська (1900 р.н., із 1931 р. – викладач, далі ст. викладач НІНО, 1944-1948 рр. – завідувач кафедри), О. С. Погорілко, професор В. Д. Соболєв. Навчальний процес розпочався із запізненням (у листопаді 1943 р.): інститут лише повертався до Ніжина з евакуації. Стабільного семестрового розкладу занять не було, оскільки викладачі прибували до вишу поступово. Користувалися старими довоєнними навчальними програмами, які на 1947 р. влада оголосила націоналістичними. Гостро бракувало паперу для навчального процесу, тому тогочасні протоколи засідань кафедри написані на бланках шкільних довоєнних журналів, контурних картах, клаптиках обгорткового паперу.

Протягом 1947-1948 н. р. членами кафедри були Н.В. Сладківська (СУЛМ, історія української мови, діалектологія, спецкурси з мови), Г. П. Первушов (методика викладання української мови), С. Т. Самійленко (українська мова), Л. К. Рак (історія української мови), М.Г. Кишенько (практикум з граматики та орфографії, СУЛМ), Д. Д. Герасименко (українська мова з елементами історії); О. С. Погорілко, Н. С. Куриленко та Є. Г. Філь викладали українську мову на інших факультетах. Влада вже вкотре ставить перед викладачами завдання «посилити пропаганду радянського патріотизму, … подавати критичний аналіз учбових посібників у світлі марксо-ленінського вчення про мову, загострити увагу на спільних рисах української і російської мови» (із архівів). Н.В. Сладківська та Л.К. Рак, що викладали історію української мови, стали одними з перших об’єктів нищівної критики з боку адміністрації. Ідеологічне цькування викладачів завершилося звільненням 9 лютого 1948 р. Н.В. Сладківської з посади завідувача кафедри, а 15 січня 1953 р. – і з посади викладача. На роботі її поновив Ніжинський народний суд 12 червня 1953 р. Новопризначеним завідувачем кафедри став М. С. Антошин (01.03. - 06.09.1948 р.), а від 7 жовтня 1948 р. – уже Д. Д. Герасименко – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ протягом 1944-1977 рр.: до 1970 р. – викладачем, 1948-1949 – в. о.  завідувача кафедри української мови, 1969-1970 рр. – проректором.

Із 1951–1952 н. р. кафедру української мови очолив І. Г. Чередниченко (у вишах працював із 1935 р., кандидат філол. наук із 1941 р., у Ніжині – із 1950 р.). Цей навчальний рік в історії кафедри української мови має ще один особливий компартійний маркер боротьби держави з так званим націоналізмом у науці: партійні органи запроваджують стено-графування лекцій викладачів та організацію зовнішніх упереджених рецензій на них. На початку 50-х рр. розпочали роботу І. В. Сенчук, із 1952 р. викладач, ст. викладач, кандидат філологічних наук (із 1962), завідувач кафедри (1964); О.П. Лахно (1953-1956 рр. – ст. викладач кафедри). 

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 кінця 50-х – 90-х рр. ХХ ст.

У травні 1959 р. в. о. завідувачем кафедри української мови став Д.Д. Герасименко, а з вересня 1959 р.– А.Д. Батурський. Склад кафедри був таким: Ф.Я. Середа, І.В. Сенчук, Д.Д. Герасименко, М.Г. Кишенько. Із серпня 1961 р.  членами кафедри також стали О.Д. Неділько та Л.Ф. Ялова. 1962 р. до НДПІ вже вдруге  – разом із коротким довоєнним періодом – прийшов на кафедру української мови доцент І. К. Чапля. Із грудня 1962 р. він виконувач обов’язків завідувача кафедри української мови. У цей час І.К. Чапля активно працював над завершенням докторської дисертації (1963).

1964 р. обов’язки завідувача кафедри виконував І.В.  Сенчук (1952-1972 рр. – викладач,  кандидат філологічних наук із 1962 р. Із серпня 1964 склад кафедри поповнився двома кандидатами філологічних наук – А.В. Майбородою та Л.І. Коломієць.  А.В. Майборода працював у Ніжинській вищій школі протягом 1964-1991 рр. на посаді доцента кафедри української мови, очолював кафедру в 1964-1970, 1973-1975 рр. Основні напрямки його наукових досліджень – старослов’янська мова, історична граматика, порівняльна граматика української та російської мов. Він автор посібника «Старослов’янська мова» (1975).

Л.І. Коломієць – доктор філологічних наук (із 1978). Протягом 1964-1994 рр. працювала в Ніжинській вищій школі на посадах доцента (із 1964), професора (1981-1994) кафедри української мови.  Основні напрямки наукових досліджень – граматика сучасної української мови, історична та описова фразеологія, історія української мови. 1968 р. Д.Д.  Герасименко захистив кандидатську дисертацію. 1969 р.  кандидатську дисертацію захистила О.Д. Неділько, яка працювала на посадах асистента (1961-1969), ст. викладача (1969-1970), доцента (1970-1998) кафедри української мови, далі вона очолювала кафедру (1972-1973; 1976-1978 рр). У 1971 р. під керівництвом І.К.  Чаплі заплановано кафедральний проект – укладання «Словника мови творів Л. Глібова» (не завершений). Протягом 1971-90-х рр. кафедра укр. мови поповнюється новими фахівцями, багато з яких протягом наступних десятиріч вестимуть плідну наукову та навчально-методичну роботу в стінах Ніжинського вишу: М.А. Ілляшенко (1943 р.н.) працювала в НДПІ з 1971 на посадах асистента (1971-1978), ст. викладача (із 1978) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – проблеми граматики та стилістики сучасної української літературної мови.

Ф.С.  Арват (1928-1999) – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ з 1976 року на посадах проректора з навчальної роботи (1976-1978), ректора (1978-1995) та погодинно на кафедрі укр. мови протягом усього періоду. Академік-засновник, дійсний член,  Національної академії педагогічних наук України (із 1992), радник ректора (1995-1999). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми перекладознавства, зіставного вивчення української та російської мовних систем.

А.К.  Мойсієнко (1948 р. н.) протягом 1976-1979 рр. працював на посаді асистента кафедри української мови НДПІ. Нині доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор монографій та підручників із української мови, відомий український поет і перекладач. О.Г. Ковальчук  (1947 р.н.) протягом 1972-1978 рр. працював на посаді асистента, далі доцента кафедри української мови НДПІ, нині професор, доктор філологічних наук, багаторічний завідувач кафедри української літератури. Основні напрямки наукової діяльності – дослідження ідіостилю письменників.

В.М. Пащенко (Сірик) (1954 р.н.) працювала на посадах викладача (1980-1983), асистента (1983-1988), старшого викладача (із 1988) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – українська діалектологія, стилістика сучасної української літературної мови.

М.М. Веркалець (1936-2009 рр.) – доктор філологічних наук, професор, працював викладачем (1982-1989), завідувач (1983-1984) кафедри української мови НДПУ ім. М. В. Гоголя. Основні напрямки наукової діяльності – історія мови, літературознавство, релігієзнавство, проблематика ЗМІ.

Г.М. Чирва 1940 р.н., кандидат філолічних наук із 1977, працював на посаді доцента (1984-2000), завідувача кафедри української мови (1985-1987), декана філологічного факультету НДПІ (1987-1988). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми синтаксису та стилістики сучасної української літературної мови.

На зламі 80-х, у 90-х та на початку ХХІ ст. свою наукову та навчально-методичну діяльність на кафедрі розпочинають Н.І. Бойко, С.П. Лукач, В.М. Бойко (Максимова), Л.Б. Давиденко (Бойко), Г.М. Вакуленко (Шелемеха),  В.М. Пугач, В.Ю. Гальчук, Н.М. Пасік , В.М. Бережняк, Т.В. Жук, А.І. Бондаренко, С.В. Зінченко, В.М. Топтун, С.П. Шевченко (Обийкіна), А.М. Кайдаш (Василенко), В.Г. Коваленко, Н.І. Клипа, О.В. Банзерук.

Випуск студентів лінгвістичного відділу НІНО 1931 р. та викладачі кафедри української мови М. Є. Ладухін,  Г. О. Костенецький, Є. О. Ненадкевич, І. Я. Павловський

На фото (зліва направо): -  І. В. Сенчук, А. В. Майборода, Л. І. Коломієць, М. Г. Кишенько, Д. Д. Герасименко, В. Я. Батюта, І. К. Чапля, О. Д  Неділько.

На фото (зліва направо) у верхньому ряду - С. П. Лукач, Г. М. Вакуленко (Шелемеха), М. А. Ілляшенко; у нижньому ряду – Т. В. Жук, О. Д. Неділько, Н. І. Бойко, В. М. Пащенко (Сірик).

Склад кафедри української мови з учителями міста (1989) 

Члени кафедри української мови після спільного засідання з членами кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (перший ряд: у центрі академік А.П.Грищенко, праворуч – декан філологічного факультету професор Самойленко Г.В.) (1998)

Дорогою науки, мудрості й добра… 

Академік Ф. С. Арват

Проблемою номер один для Ф.С. Арвата була якість підготовки вчителя, який органічно поєднує досягнення сучасної науки з педагогічною майстерністю, любов до своїх учнів з безкомпромісним ставленням до будь-яких порушень норм загальнолюдської моралі.

«Освіта – фундамент суспільства, між освітою і економікою – прямий зв’язок.» Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство розвивалось за принципом демократії, гуманізації, гласності, то повинні зрозуміти – це можливо тільки через людину, її рівень освіти і культури».

Федір Арват

АРВАТ Федір Степанович

(18 квітня 1928 р.-2 листопада 1999 р.) 

професор, дійсний член-засновник Академії педагогічних наук України, заслужений працівник народної освіти України, лауреат ордена Трудового Червоного Прапора, лауреат ордена Дружби народів

ОСНОВНІ ПРАЦІ Ф. С. АРВАТА

• К вопросу о переводе позмы Н. В. Гоголя «Мертвые души» на украинский язык. // Ученые записки Черновицкого университета. Серия филологических наук. Т. 43, Вип. 12. – Черновцы, 1961.
• З історії українського перекладу II половини XIX ст.: М. Старицький як перекладач. // Матеріали XIX науковоїсесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1963.
• Синтаксичні питання перекладу: на матеріалі перекладу «Мертвих душ» М. В. Гоголя Іваном Франком. // Тези доповідей XIX наукової сесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1965.
• Максим Рильський — теоретик перекладу. // Питання літературознавства і мовознавства. Тези доповідей та повідомлень. Республіканська наукова конференція. — Харків: Харківський ун-т, 1967.
• Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову // Література та культура Полісся. Вип. 3: М. В. Гоголь — випускник Ніжинської гімназії вищих наук та його творчість. – Ніжин: НДПІ, 1992. — С. 138-149.
• Специфика преподавания русского языка в школах с молдавским языком обучения // Совершенствование теории и практики обучения русскому языку в школе. — Киев: АН УССР, 1978.
• Вуз особого назначения: Высшая школа: Время перемен // Правда Украины — 1987 — 4 января.
• Ніжинський педагогічний інститут і перебудова // Література і культура Полісся. Вип. І. — Ніжин: НДПІ, 1990.– С. 212-215.

  Основні дати життя та діяльності академіка Федора Степановича Арвата

Українська мова повністю може забезпечувати комунікативні потреби сучасного суспільства і за своїми виражальними можливостями (номінативними, формально-граматичними і стилістично-експресивними) не поступається перед жодною іншою слов’янською мовою, до яких фальсифікацій не вдавалися б давні й сьогочасні автори шовіністичної орієнтації, називаючи її діалектом то російської, то польської мови, у такий спосіб позбавляючи її місця на карті лінгвістичної Славії…

Арнольд Грищенко

Основні дати життя та діяльності академіка Арнольда Панасовича Грищенка

Факультет філології, історії та політико-юридичних наук було утворено 01 вересня 2022 року. Нині в його структурі функціонує 6 кафедр:

Кафедра української мови, літератури, культурології та журналістики (в.о. завідувача, проф. Бойко Надія Іванівна)

Кафедра прикладної лінгвістики (в.о. завідувача, доц. Ларіна Тетяна Валеріївна)

Кафедра германської філології та методики викладання іноземних мов (в.о. завідувача, доц. Давиденко О.В.)

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин (в.о. завідувача, доц. Давиденко Ю.М.)

Кафедра історії України (в.о. завідувача, доц. Крупенко О.В.)

Кафедра політології, права та філософії (в.о. завідувача, проф. Городецька І.А.)

Мартиненко Володимир Васильович
	Посада: декан факультету філології, історії та політико-юридичних наук Науковий ступінь: кандидат історичних наук Вчене звання: доцент   Контакти: E-mail: v.martynenko@ndu.edu.ua
Кириленко Сергій Олексійович
	Посада: заступник декана факультету філології, історії та політико-юридичних наук Науковий ступінь: кандидат історичних наук Вчене звання: доцент   Контакти: E-mail: s.kyrylenko@ndu.edu.ua
Константінова Ірина Миколаївна
	Посада: диспетчер факультету   Контакти: E-mail: dekanatGB@ndu.edu.ua
Гужва Інна Олександрівна
	Посада: секретар факультету   Контакти: E-mail: dekanatGB@ndu.edu.ua

dekanatGB@ndu.edu.ua

Тел. (04631) 7-80-77

Метою реалізації наукової теми «Актуальні проблеми лнгвокультурології» («Current problems of linguocultural studies») є дослідження лінгвокультурем, які за формою дорівнюють елементам різних рівнів мовної системи (лексемі, словосполученню, реченню, тексту), а в плані змісту містять відомості щодо специфіки культурного кодування.

Завданнями, пов’язаними з окресленою метою, є:

– конкретизація вироблених принципів дослідження, обґрунтування нових;

– уточнення  функційних ключових термінопонять (лінгвокультурні код, концепт, картина світу (її фрагмент), стереотип, соціокультурна компетентність та ін.);

–  оновлення, розширення термінологічного апарату лінгвокультурологічних досліджень;

– адаптування традиційних лінгвістичних методів, застосовуваних у суміжних дисциплінах (етимологічний, компонентний, дистрибутивний, контекстуально-інтерпретаційний аналіз та ін.) в процесі пояснення лінгвокультурних явищ;

–  вироблення специфічних методик лінгвокультурологічних досліджень, зокрема пов’язаних із виявленням імпліцитноюї (фонової, підтекстової) інформації;

–  пошук механізмів  взаємодії мови й культури;

–  вироблення критеріїв  лінгвокультурно маркованих явищ;

–  окреслення системи соціокультурної компетентності.

One of the aims related to the research topic “Current problems of linguocultural studies” is the study of linguoculturemes whose form is equivalent to the various elements of the language system (such as the lexeme, word combination, sentence, or text) and whose content has cultural coding information.

The objectives related to the above topic are the following:

–     concretization of the already elaborated principles of research and justification of new ones;

–     clarification of key functional concepts (such as linguocultural code, concept, worldview, stereotype, etc.)

–     further development and expansion of the terminological apparatus of linguocultural studies;

–     adaptation of traditional linguistic methods used in neighbouring disciplines (etymological, component, distributive, contextual-interpretive types of analysis, etc.) to the explanation of linguocultural phenomena;

–     development of discipline-specific methods of linguocultural studies, including those related to the identification of implicit (background, contextual) information;

–     establishing mechanisms of interaction between language and culture;

–     defining the criteria of linguoculturally marked phenomena;

–     outlining the system of linguocultral competence.

Термін виконання – 2020 – 2025 рр.

Стратегічний пріоритетний напрям інноваційної діяльності –

вивчення зв’язків мови та культури у світлі антропоцентричної парадигми

Вид роботи – фундаментальна.

Очікувані результати – аналітичні матеріали.

Галузь застосування  – 16.01.07.05  Мовознавство та інші науки.

УДК 800 : 001.2.

Прізвище, ім’я, по батькові керівника англійською мовою – 

Bondarenko Alla Ivanivna.