Університет

200 років Ніжинській вищій школі

Вибори ректора 2021

Про університет

Ректорат

Вчена рада

Наукова робота

Студентська наукова робота

Аспірантура та докторантура

Результати моніторингу якості освіти

Державні закупівлі

Нормативна база

Вакансії

Новини університету

«Тут немає колишніх. Тут є тільки дальні і ближні.

Кілометри і тижні – тиша і воля Всевишнього.

Хтось зайшов, а хтось вийшов – і вже декорації інші.

Хтось гординю потішив, а хтось все спочатку вирішив».

 

ТАНЯ-МАРІЯ ЛИТВИНЮК: сучасна українська поетеса.  Учасниця великої кількості літературних подій – фестивалів, книжкових ярмарків, а також камерних виступів у різних містах України, співзасновниця фестивалю "Гоголівка" у м. Ніжин.

Її вірші перекладалися російською, білоруською, англійською мовами та на іврит. Учасниця літературно-мистецьких проектів «Козирні Дами», «розДВОЄння», автор поетичної збірки «МістаМи» та однойменного мандрівного проекту. Лауреат премії «Глиняний Кіт» у номінації «яскравий поетичний дебют» (за вихід першої збірки). Ініціатор щорічних мандаринових квартирників з музикантом Ярославом Джусем.

Учасниця проекту "Почути", в якому автори виконують власні вірші жестовою мовою. Увійшла до арт-буку проекту "Почути", де, поряд зі звичайним кеглем, вірші поетів написані шрифтом Брайля.

Учасниця проекту "8 жінок", в якому співачка Solomia (Олена Карпенко) поклала на музику вірші 8 поеток.

У своїх виступах Таня-Марія часто поєднує декламацію віршів з музичним супроводом, який майже завжди є імпровізованим. Музичні інструменти кожного разу можуть змінюватись: від сольних клавішних до складного набору перкусійно-струнних.

На слова Тані-Марії є пісні у деяких виконавців, зокрема, на вірш "Очевидно":  пісня увійшла до "літературного" альбому дуету "Діля і Орест".

Доброго дня, Таню-Маріє, розкажіть на якому факультеті ви навчалися в Ніжинському державному університеті? Які це були роки?

Добрий день! Я навчалася на філологічному факультеті, моя спеціальність -   українська мова, література та англійська мова. Це був період 2004-2009 років. Взагалі я досить випадково потрапила до Ніжина, приїхала «чистим листом», у мене не було там жоднісінького знайомого. Тому, коли мова заходить про мої стосунки з цим містом, часто кажу, що це не я вибрала Ніжин, а він мене. Там є якийсь особливий магніт, це дуже містична територія. І, між іншим, у формуванні мене, як автора ключову роль зіграла Ніжинська літературна студія.

Ви - сучасна українська поетеса. Учасниця багатьох літературних фестивалів. Ви, як досвідчений поет, скажіть, що для Вас поезія і хто такі поети?

Поезія – це форма спілкування зі світом, це медитація, це особливе відчуття простору,  це можливість одним словом, одним співзвуччям створити безліч сенсів. Поезія – це стан, глибина, обєм.

Поети ж – це люди. Люди,які люблять, купують одяг, яким інколи холодно, інколи незатишно, інколи прекрасно. Поети різні, і поезія є різна.

Чому люди стають поетами? За винятком графоманів, які пишуть, аби писати, аби їх читали.

Чомусь стають. Це може бути дуже філософська тема, але я не знаю. Не відчуваю за собою права узагальнювати. Мабуть, потрапляють в якесь особливе енергополе – і воно затягує . (сміється – Авт.)

А чому Тетяна –Марія? Це творчий псевдонім, чи Ви відчуваєте себе як Тетяною, так і Марією?)

Зазвичай відповідаю на це запитання, що це моя жіноча таємниця (ну, має ж бути в житті таємниця?:), але якщо коротко – Тетяною мама мене назвала в честь своєї сестри, моєї тітки, а Марія – це моє ім’я- оберіг, адже я народилася 8 січня, а це День Марії і Йосипа.

А де можна придбати збірку Ваших віршів?

Наразі збірку можна придбати лише у мене. Або у волонтерів на моїх виступах.

Скажіть, а як видати власну збірку? Що для цього потрібно?

В першу чергу, потрібно мати власні вірші, які увійдуть до цієї збірки. А далі можуть бути варіанти. Взагалі я б радила не поспішати, спочатку варто переконатися, що є ті люди, які захочуть вас читати. Що стосується мене – я ніколи не ставила собі мети видати збірку, я просто писала і виступала з власними віршами. В якийсь момент про збірку мене почали активно запитувати слухачі, і я зрозуміла, що маю її видати не для себе, а для цих людей – як прояв поваги до них. І ось зараз у мене всього лиш одна збірочка, а всі інші публікації – у журналах та альманахах. Вона  народжувалась «цеглинка за цеглинкою», це був дуже довгий процес. Я «ліпила» її і не знала, де і як видаватиму. Ну а тоді пазли зійшлися. Тут хочу висловити вдячність всім людям, які посприяли цьому. Наразі мене часто запитують, чи не хотіла б я створити ще й аудіо-збірку, і мені ця ідея дуже цікава.

Зараз Ви живете в Києві.  А ким і де Ви працюєте?

Так, у Києві я давно, тут я здобула ще одну освіту: закінчила Могилянську Школу Журналістики. Власне, зараз займаюся саме журналістикою, співпрацюю з web-редакцією газети «День» у проекті «День-TV» як журналіст і відеограф, маю ще деякі проекти. Але встигла до цього попрацювати і директором Будинку письменників, і прес-секретарем НСПУ, і менеджером у дизайнерки одягу Алли Журавель. Кожен досвід був для мене цінним і цікавим, але журналістика, певно, найбільш моє.

Кого б Ви порадили почитати із сучасних поетів?

Я люблю творчість Олексія Бика, Світлани Дідух-Романенко, Оксани Боровець, Іри Цілик, гарні вірші у Влада Лукащука.

А щоб  Ви порадили поетам-початківцям?

Писати, коли пишеться. Не писати, коли не пишеться. Не боятися «творчих криз». Бути відвертими у творчості. Не прикриватися листочком, виступаючи зі своїми віршами, дивитися людям в очі, в ключиці, в плечі, у сонячне сплетіння, але не на аркуш паперу. А ще – вміти викреслювати.

Сьогодні День Святого Валентина, День Закоханих. Чи хотіли б Ви побажати щось читачам нашого сайту?

Звичайно. Бажаю чистоти і чесності в почуттях і стосунках, бажаю такої любові, яка наповнює, зцілює, заряджає, дарує відчуття внутрішньої свободи і легкості.

 

Ми – великі міста, ми такі собі мегаполіси, 
У нас приїжджають люди і в нас живуть. 
І ми поглинаєм людей, ніби губка, - повністю, 
І нас потребують люди оці, мабуть…

І ми називаєм людей поіменно, як вулиці, 
У нас є багато доріг і не всі красиві, 
І небо не завжди синє асфальт цілує, 
і люди, що нас вдихають, не завжди сильні…

Трапляється, людям хочеться переїхати, 
Забрати всі речі нарешті і стати вільними, 
почати розмову з найкращим у світі лікарем 
і кращі маршрути на грудях своїх повісити.

Трапляється, люди хочуть від нас позбавитись, 
Бо ми викликаєм залежність сильнішу будь-чого, 
А людям же хочеться інші міста побачити, 
А людям хочеться інші міста відчути…

А нам все одно. Ми міцно навік завмерли... 
Величні такі, статичні такі мегаполіси… 
Бо що нам втрачати? У нас ще багато мешканців. 
Сьогодні весна рукою махала з поїзда…
(с) 
Таня-Марія Литвинюк creation

 

 

Валентина Ващенко

Фото з архіву

 

Прочитано 2038 разів

Контакти

16600, м.Ніжин Чернігівської області, вул.Графська, 2

Приймальна ректора: (04631) 7-19-67 

Приймальна комісія: (04631) 2-35-88

Приймальна комісія: +380977973948

E-mail: ndu@ndu.edu.ua

Повний телефонний довідник

Партнери

     

    

сайт Національного Еразмус-офісу uarenet 

Google Analytics Alternative