Гладилін Владислав Миколайович (11. 08. 1935, м. Слов'янськ Сталін., нині Донец. обл. – 15. 09. 2015, Київ) – археолог. Д-р істор. н. (1989). Закін. Київ. ун-т (1959). Відтоді працював у Ін-ті археології НАНУ (Київ): 1973–96 – зав. Археол. музею; 1996–2000 – пров. н. с. Від 2000 – на пенсії. У 60-х рр. проводив дослідження у Донбасі, зокрема здійснив розкопки мустьєрських стоянок Антонівка 1 і 2, на матеріалах яких розробив власну методику класифікації палеолітичних кам'яних знарядь; у 1969–92 очолював Закарпатську палеолітичну експедицію, зокрема 1974 відкрив багатошарову палеолітичну стоянку в Королевому. Досліджував проблеми розвитку технологій первісного виробництва, взаємодії людини та середовища за кам'яної доби. Запропонував власні принципи і критерії локального підрозділу стоянок раннього й середнього палеоліту, виділив доолдувайську епоху в археол. періодизації палеоліту.

З 2008 по 2015 рік завідувач  кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Вади́м Анато́лійович Рубе́ль (нар. 1966) —український науковець, історик, спеціаліст з історії Японії, цивілізацій Класичного Сходу і Доколумбової Америки та політичної історії Далекого Сходу. Доктор історичних наук (1999), професор (2002). Автор наукових публікацій в галузях японістики, кореїстики, китаїстики, арабістики, африканістики, інкознавства. Розробив і впровадив у науковий обіг нову систему транскрибування японських слів засобами української мови.

1983 року Вадим Рубель вступив на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Протягом 1985–1987 років проходив дійсну строкову службу в Збройних Силах СРСР. 1987 року повернувся на історичний факультет, який закінчив з відзнакою 1990 року.

Протягом 1990–1993 років працював асистентом кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Київського університету імені Тараса Шевченка. 1993 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Політико-історичні концепції середньовічної Японії XIII — першої половини XIV ст.». 1993—1994 рр. — на дипломатичній роботі у відділі країн Азії і Тихоокеанського регіону МЗС України. 1994 року повернувся до викладацької роботи на історичному факультеті Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

З 1995 року — доцент, з 2000 року — професор кафедри історії стародавнього світу та середніх віків. 1999 року захистив докторську дисертацію на тему «Походження військово-самурайської державності у традиційній Японії (сер. I тис. до н. е. — кін. XIV ст. н. е.)», яка стала першою в історії української історичної науки докторською дисертацію в галузі японістики.

Опублікував понад 80 наукових, навчальних і навчально-методичних праць з історії, філології та політології в галузях сходознавства й америндології. Автор першого в Україні університетського підручника з історії Середньовічного Сходу (Київ: Либідь, 2002); першого в українській науці вузівського навчального посібника з історії цивілізацій Доколумбової Америки (Київ: Либідь, 2005); першої в історії україномовної тематичної хрестоматії з історії Середньовічного Сходу (3-є вид. — Київ: Либідь, 2011).

Працював на кафедрі всесвітньої історії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя за сумісництвом 2011-2012 рр.