Було вказано на те, що хоча формально Німеччина підписала капітуляцію у французькому місті Реймс, яка набула чинності 8 травня 1945 р., тодішній радянський диктатор Йосип Сталін відмовився визнавати цей документ і вимагав, щоб новий підписали у Берліні, у який увійшла Червона армія. Він заявив, що капітуляцію мають прийняти не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія. За цих обставин капітуляцію "продублювали" 8 травня у радянській зоні окупації у передмісті Берліна о 22 годині 43 хвилини за середньоєвропейським часом (у Москві тоді вже було 9 травня). Показано еволюцію парадів Перемоги. Перший парад за наказом Сталіна пройшов 24 червня 1945 у Москві. Однак, уже в 1947 році день державного свята знову став робочим, а вихідним День Перемоги у Радянському Союзі і, відповідно, в Українській РСР став лише за генерального секретаря Леоніда Брєжнєва у 1965 р. з метою підвищення авторитету керівної верхівки в суспільстві за допомогою культу "Великої Перемоги" та створення культу ветеранів війни. Ці традиції "побєдобєсія" перейняла сучасна Росія.
У ході бесіди науковцем було роз'яснено, як в Україні відбулося встановлення Дня пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 державним святом на 8 травня, а 9 травня водночас стало Днем Європи. Олександр Дмитрович наголосив на актуальності цієї проблеми, оскільки в сучасних умовах різними країнами робляться спроби "привласнити" перемогу над нацизмом. Значну увагу в ході дискусії було приділено внеску українського народу в перемогу в Другій світовій війні.
Дякуємо Олександру Дмитровичу за конструктивну й змістовну зустріч, яка продемонструвала зацікавленість педагогів до піднятих проблем, а також бажання подальшої співпраці.
