1. Соціальна робота зі студентами

1. Дотримання прав та соціальних гарантій студентів пільгових категорій;
2. Надання матеріальної допомоги та заохочення;
3. Призначення іменних стипендій;
4. Здійснення роботи щодо виконання державних та регіональних програм з оздоровлення та організації відпочинку студентської молоді;
5. Організація роботи щодо утвердження здорового способу життя серед студентської молоді.
6. Грошове забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Призначення і виплата стипендії студентам із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються у НДУ імені Миколи Гоголя регулюється Порядком призначення і виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №822 від 12.07.04 р.

 Дитиною-сиротою є дитина, у якої померли чи загинули батьки (ст. 1 Закону від 13.01.05 р. №2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Особам із числа дітей-сиріт є особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

 Студенти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м’яким інвентарем за нормами, установленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

 Особам, із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання в закладі надається щорічна допомога для придбання навчальної літератури (урегульовано пп. 1 п. 13 постанови КМУ від 05.04.94 р. №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування») у розмірі трьох мінімальних ординарних (звичайних) академічних стипендій (абзац п’ятий ст. 8 Закону №2342). Її  виплата здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, передбачених для навчальних закладів у відповідних бюджетах.

Цю допомогу отримують (ст. 1 згаданого Закону):

• особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки;
• особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

 Зверніть увагу: діти-сироти, які перебувають під піклуванням (до 18 років), не належать до зазначеної категорії осіб, отже, й допомога на придбання навчальної літератури їм не виплачується.

 2. Співпраця зі студрадою університету

1. Забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;
2. Забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
3. Сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
4. Сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;
5. Сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями.

 3. Робота зі студентами в гуртожитках.

1. Спільна робота  із заступниками деканів по роботі в гуртожитках, комендантами гуртожитків по поселення до гуртожитків.
2. Проведення виховної роботи в гуртожитках університету згідно плану.
3. Формування студентських рад гуртожитків, які визначені “Положенням про студентську раду гуртожитку”.
4. Проведення спортивно-масових заходів зі студентами, які проживають у гуртожитках.
5. Проведення профілактично – роз’яснювальної роботи з утвердження здорового способу життя серед студентів гуртожитків, внесення пропозицій щодо покращення побуту та дисципліни в гуртожитках.
6. Проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед студентської молоді щодо правил проживання в гуртожитку, зберігання державного майна на території університету.

4. Озвучення заходів.

5. Послуги костюмера.

Академік живопису Юлій Федер (1838 – 1909) народився в Латвії, а помер і похований в Ніжині на Троїцькому кладовищі. У картинній галереї університету зберігається його пейзаж, який, можливо, зображає куточок Графського саду.

Нещодавно Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою отримав з Риги від Маріса Пуріса диск з роботами відомого латвійця, з яким можна ознайомитися у Центрі гуманітарної співпраці з українською діаспорою.

Художник Олександр Якимченко народився в Ніжині 9 квітня 1878 року в сім’ї міщанина, сліпого но обоє  очей, і матері, француженки-гувернантки. Точну дату народження дочці митця Людмилі Олександрівні Якимченко повідомили незадовго до її смерті  2000 року працівники Центрального архіву літератури й мистецтва в Москві, де зберігається багато художніх робіт нашого земляка. Це гравюри на дереві, офорти, ліногравюри «Брюгге. Старі будинки, вулиця, канал, міст, баржи», датовані 1923-24 роками. Серія ліногравюр «Місто» з дарчим написом Доброву.

 1896 року ра зом із сім’єю він переїздить у Моск ву, де  1900 року закінчує Строгановське училище. Як один із кращих його учнів, отримує закордонну поїздку, живе в Парижі і працює художником у Жирардо й Пріне, вис тавляється в салоні на Марсовому полі. В майстерні Євдокії Кругликової Якимченко вчиться мистецтву гравю ри. Тут він знайомиться з Максиміліаном  Волошиним, який і вводить молодого чо ловіка в коло митців, що шукають нові творчі шляхи. Повернувшись у Росію, Якимченко виставляється разом із членами об’єднання «Мир ис кусства». Його французькі враження, відбиті аквареллю, олівцем і олією, осідають тихим спокоєм «На березі затоки», переливаються сезанівською грою світла на предметі в «Ма ленькій бухті». Художника вабить Бретань, сувора лагідність якої була посередницею між Росією і Пари жем. Він виривається туди при першій-ліпшій нагоді у 1910-1913 роках,  1919 року і створює цілий «Бретонсь кий цикл». У його підмосковних, калузьких пейзажах цього періоду та ж сама імпресіоністська прозорість повітря, вібрація життя і разом з тим тверезе і точне око, виховане в  журналі «Весы».

В ос танні роки життя Олександр Якимченко створює серію офортів-спогадів про свої зарубіжні поїздки. Патріархальна краса Бретані, готич на архітектура Брюгге та Гента постають перед нами химерними й таємничими. Олександр Яимченко представляє ці роботи на виставках у Москві, Ленінграді, Пермі, на першій російській художній виставці в Берліні  1922 року, на XIV міжнародній виставці мистецтв  1924 року в Венеції, на міжнародній виставці художньо-декоративного мистецтва  1925 року в Парижі. З 1918 по 1929 рік він взяв участь в 21 виставці.

Реаліст, який володіє орнаментальним даром і відчуттям свого технічного прийому, майстер, який перейшов до нових тем посякденності і саме в цій повсякденності особливо значної праці з відбудови народного господарства О.Г.Якимченко заслужив нашу пам’ять. Так оцінили творчий доробок живописця і графіка на посмертній виставці  1929 року. Його пригадали ще  1933 року на підсумковій виставці «Художники РСФСР за XV лет (1917-1933). Графика».

Після  цього ім’я митця було забуте. Архів Олександра Якимченка був втрачений під час Великої Вітчизняної війни. На кладовищі в Москві, де він був похований, збудували житловий мікрорайон. І лише  1986 року в Москві  з ініціативи дочки художника його роботи були виставлені в Центральній науковій бібліотеці Всеросійського театрального товариства. Так і стало відомо, що цей талановитий живописець і графік – наш земляк. Цією подією зацікавилися ніжинські краєзнавці Іван Костенко та Олександр Морозов.  1991 року саме через Морозова Людмила Олександрівна подарувала 75 збережених робіт місту, де народився і виріс її батько. Після двох виставок  1995 року з концертами-презентаціями в Києві колекція зайняла до стойне місце в художньому відділі Ніжинського краєзнав чого музею.

Саме ніжинці повернули ім’я митця і  частину його доробку в культурний обіг держави. Ми багато зробили для популяризації творчості земляка через виставки, телепередачі, публікації. На одну з них у журналі «Artlain» відгукнулися  співробітники Національного художнього музею України в Києві. З’ясувалося, що ще з 30-х років серед арештованих владою картин  зберігалася і живописна робота Олександра Якимченка «Човни», створена ним  1920 року. Але в  Києві  нічого не знали про автора. В листопаді 1998 року «Спецфонд» виставляли у рамках проекту «Українське мистецтво ХХ століття».

Прикметно, що все відбувалося в рік 120-ліття з дня народження митця.

Ознайомитися з творчим добробком митця, зібраним із різних колекцій, можна переглянувши презентацію. 

Надія ОНИЩЕНКО