24 лютого. Чотири роки з того ранку, коли тиша над Україною розірвалася вибухами.

Чотири роки болю, втрат, віри й незламності.

У ті перші дні війни бомбосховища Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя стали прихистком для студентів і жителів Ніжина. Університетське бомбосховище наповнилося не лише людьми — там були страх, молитви, обійми, гарячий чай і слова підтримки. Працівники й викладачі робили все, щоб молодь почувалася у безпеці, щоб поруч було світло й надія.

Ми згадуємо наших випускників і колег, які стали на захист України. Тих, хто залишив аудиторії заради фронту. Тих, хто віддав найцінніше — своє життя — за свободу рідної землі. Їхні імена назавжди вписані в історію університету й у наші серця.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю полеглих і дякуємо кожному, хто боронить нашу державу. Ми віримо в Перемогу, бо віримо в людей, які не зламалися.

Пам’ятаємо. Боремося. Єднаємося.
Слава Україні!