Історія кафедри української мови розпочала свій відлік з  пореволюційного квітня 1918 року. На засіданні конференції 10 (23) квітня розглядалися пропозиції Міністерства народної освіти, серед яких першими і найголовнішими були  такі: 1) про утворення кафедр української мови, історії української літератури, історії України; 2) про перехід на викладання предметів українською мовою. У довоєнний час статус і назва кафедри зазнавали модифікацій.  

Так, спочатку кафедра функціонувала у складі відділу української мови та літератури. 16 червня 1920 року  була створена спеціальна комісія для проведення реформи в структурі Історико-філологічного інституту. Комісія дійшла висновку, що на базі одного вишу можна створити чотири інститути, проте їх було створено лише два: гуманітарний та фізико-математичний. У складі гуманітарного було чотири відділи, серед яких і української мови та літератури. Протягом червня 1920 року - вересня 1921 року вища школа в Ніжині мала назву Науково-педагогічний інститут.

Фактично до вересня 1922 року кафедр, у сучасному їх розумінні і статусі, не було. Лише 28 вересня 1922 року в Інституті народної освіти на об'єднаному засіданні предметних комісій було утворено вісім кафедр, серед яких була і мовознавча. Її очолив професор І.І.Семенов. Пізніше була створена Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури і мови. Сама назва свідчить про те, що в ній було поєднано три царини, три ключові першооснови національного відродження та становлення. Хронологічно функціонування згадуваної кафедри збігається з процесами українізації. Ця кафедра була створена за зразком 54 інших, які вже функціонували в Україні, і складалася з чотирьох секцій, серед яких – української мови та літератури (завідувач – професор Є.А.Рихлик).

Згідно з декретами ВУЦВК УРСР від 27 липня і 1 серпня 1923 р. було проголошено рівність мов. В інституті була створена студентська комісія щодо українізації у складі Борисенка (голова), Одарченка (секретар), Крементуло, Кулініч, Кононенко та ін., яка розробила конкретні заходи популяризації української мови, пов'язані зі створенням українського драматичного гуртка, українського хору, студії української мови, кабінету української мови. Комісія запропонувала дирекції інституту 50% коштів, виділених на поповнення фондів бібліотеки, використати для придбання  українськомовних книг. 

 У 1930 році Науково-дослідну кафедру закрили. Є.А.Рихлик намагався на основі секції української мови та письменства створити самостійну кафедру українознавства та славістики. Учений мріяв,  щоб Ніжин став одним із центрів славістики в Україні, він запропонував досліджувати цікаві наукові  проблеми: “Українсько-польські літературні взаємовідносини”, “Слов'янські меншості УРСР”, “Слов'янська енциклопедія” та інші. Усі ці плани не здійснилися, про що свідчить  постанова сектора науки Народного комісаріату освіти від 6 вересня 1930 р.

Із січня 1931 року  посаду завідувача кафедри мовознавства обіймав  професор І.Я.Павловський. Його наукові інтереси були досить широкими та цікавими. Учений опублікував низку праць, серед яких і “Питання про початок української мови і про становище її в слов'янській родині”. Кафедра мовознавства під керівництвом І.Я.Павловського функціонувала до 26 грудня 1933 року. Саме цього дня комісія, що перевіряла роботу кафедри мовознавства, кваліфікувала її керівника як “буржуазного націоналіста”. Швидко ученого  звільнили з роботи і вислали на поселення в Узбекистан. У 1934 році кафедру мовознавства об'єднали з кафедрою літератури, створивши кафедру мови й літератури (завідувачем кафедри у 1934-1935 рр. був  О.Є. Яненко).

 У 1935 році здійснено розподіл кафедри мови та літератури. Завідувачем кафедри мови було призначено Г.О. Костенецького, а літератури – М.П. Сайка. З 1936 року до початку війни кафедру української мови очолював доц. І.К.Чапля.

Повоєнна історія кафедри української мови починається з 1943 року. Ніжин звільнено 15 вересня, а 16 жовтня 1943 року відновлено роботу  кафедри української мови. 15 листопада розпочалися заняття в студентських аудиторіях. На  кафедрі в  1943-1944 н.р. працювали сім викладачів. Завідувачем кафедри з 16.10.1943 р. до 1947 р. була  старший викладач Н.В.Сладківська.

Упродовж 1948 і 1949 років кафедру української мови очолював старший викладач Д. Д. Герасименко. Мовознавець працював над проблемами розвитку гіпотаксичних конструкцій у різних жанрах української літературної мови XVII – початку XVIII ст. 

Значний науковий потенціал кафедри української мови помітно зміцнюється впродовж 50–70-х років. У цей період було захищено вісім кандидатських дисертацій, присвячених історії української мови, сучасній українській літературній мові, її стилістичному й функційному потенціалу  тощо. У 1949 році захистив кандидатську дисертацію І. Г. Чередниченко, у 1950 – І. К. Чапля, у 1955 – Ф. Я. Середа, у 1958 – А. Д. Батурський, у 1962 –  І. В. Сенчук, у 1963 – М. Г. Кишенько, у 1968 – Д.  Д. Герасименко, у 1969 –  О. Д. Неділько.

Упродовж 1950–1951 років кафедру очолював доцент І. Г. Чередниченко. У 1963 році мовознавець успішно захистив докторську дисертацію, активно працював над проблемами синтаксису складного речення. Від 1953 до 1956 року на кафедрі працювала старший викладач О. П. Лахно (Блик). Об’єктом її наукових зацікавлень була історія української мови, а також питання методики викладання української мови в загальноосвітній школі. О. П. Блик підготувала низку підручників для учнів загальноосвітніх шкіл у співавторстві із Б. М. Куликом. Від 1954 до 1964 року завідувачем кафедри української мови був доцент  Ф. Я. Середа. Мовознавець досліджував афіксальну систему іменників української мови в зіставленні з афіксальними системами інших слов’янських мов. У 1952 і 1953 роках кафедру української мови очолював доцент А. Д. Батурський. Наукові зацікавлення А. Д. Батурського стосувалися передусім мовотворчості українських письменників-сатириків та гумористів, проблем лексичної й фразеологічної вербалізації комічного. Ім’я доцента О. Д. Неділько в україністиці пов’язуємо з досить цікавими й ґрунтовними етимологічними студіями з української мови, а також із українською науковою антропонімікою.

У вересні 1964 року склад кафедри української мови поповнився двома доцентами, ученими Харківської лінгвістичної школи. До Ніжина приїхали працювати А. В. Майборода та Л. І. Коломієць. А. В. Майборода, провідний історик української мови, продовжив свої наукові студії у цій царині, підготував низку підручників і посібників  для студентів ЗВО, опублікованих у видавництві «Вища школа» (підручник «Старослов’янська мова», посібники: «Збірник вправ з старослов’янської мови»,  «Історична граматика української мови: збірник вправ», «Старослов’янська мова: збірник вправ і завдань». Посібники були підготовлені у співавторстві з  Л. І. Коломієць, яка активно працювала над вивченням історії української мови.

За період наукової діяльності в Ніжині Л. І. Коломієць захистила докторську  дисертацію, була співавтором колективної п’ятитомної праці «Сучасна українська літературна мова : морфологія» (розділи «Прислівник», «Сполучник», «Частки», у співавторстві); а також згадуваних посібників зі старослов’янської мови та історичної граматики. Л. І. Коломієць обіймала посаду завідувача кафедри української мови від 1979 до 1984 року.

 Проблеми порівняльного вивчення слов’янських мов були центром постійної уваги Ф. С. Арвата, ректора Ніжинської вищої школи, академіка, який у співавторстві з професором Н. М. Арват опублікував низку навчально-методичних посібників.  Ф. С. Арват започаткував, очолив і постійно розвивав наукову школу, присвячену теорії та історії перекладу. Не менш важливими в науковій і викладацькій діяльності академіка Ф. С. Арвата були студії з вивчення історії української літературної мови.

У різний період на кафедрі розпочинали свою трудову діяльність  випускники-відмінники Ніжинського педагогічного інституту (Чокань  (Ілляшенко) Марія Антонівна, Мойсієнко Анатолій Кирилович, Сірик (Пащенко) Валентина Михайлівна, Шелемеха (Вакуленко) Галина Михайлівна, Бондаренко Алла Іванівна, Зінченко Станіслав Віталійович, Пугач Валентина Миколаївна, Бережняк Валентина Миколаївна, Оліфіренко (Пасік) Надія Михайлівна, Жук Тетяна Василівна, Топтун Володимир Михайлович, Обийкіна (Шевченко) Світлана Петрівна), а також обраний за конкурсом доцент Чирва Гарік Михайлович та випускники інших ЗВО України (Лукач Світлана Панасівна, Бойко Надія Іванівна, Бойко Вікторія Миколаївна, Давиденко Лариса Борисівна, Гальчук Валентина Юхимівна).

У полі зору професора Н. І. Бойко – лінгвістика тексту, лінгвостилістика, проблеми лексичної семантики, експресивізація художнього текстового простору, антропоцентризм семантики експресивних лексичних одиниць, вербалізація світу емоцій, фонологічна система української мови та ін. Результатом плідної праці стала монографія «Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функ­ціональний аспекти» та захист докторської дисертації (2006). Н.І. Бойко успішно керує науковою роботою аспі­рантів, серед її учнів – п’ять кандидатів філологічних наук. Свідченням про­довження творчої співпраці й після захисту дисертацій стали монографії, навчальні посібники, статті, підготовлені  у співавторстві. Н.І. Бойко очолювала кафедру в  1987–1997 рр. та  2001–2024 рр. Наукова діяльність колективу кафедри  в цей період уможливила відкриття в 1994 році аспірантури при кафедрі української мови Ніжинського педагогічного інституту за фахом «Українська мова». Першими аспірантами кафедри стали  випускники-відмінники ЗВО –  С. В. Зінченко та Н. М. Пасік, які успішно захистили кандидатські дисертації. Пізніше в аспірантурі навчалися  А. Ю. Пономаренко, А. М. Василенко (Кайдаш), Т. Л. Хомич, Т. В. Рудюк, Л. В. Зіневич, Т. М. Сидоренко, Т. В. Жук,  Л. І. Коткова,  О. М. Петрик, О. М. Попенко, В. І. Хомич та ін., які стали кандидатами філологічних наук, доцентами.

Доцент Г. М. Чирва відомий науковій громадськості як провідний синтаксист кафедри, тонкий знавець усіх мовних рівнів, який залюблений у поетичні барви рідного слова. Упродовж 1984–1987 років доцент Г. М. Чирва очолював колектив кафедри, був деканом філологічного факультету.

Старший викладач М. А. Ілляшенко відома як кваліфікований дослідник проблем морфології сучасної української літературної мови. Старший викладач В. М. Пащенко активно працювала над  проблемами української діалектології, фонетики сучасної української літературної мови, стилістики української літературної мови. Із 1994–1995 н. року на кафедрі працювала і викладала дисципліни історичного циклу доцент В. Г. Коваленко, яка в цей період опублікувала чотири важливі для освітнього процесу навчально-методичні посібники: «Літературно-писемна мова Київської Русі (Х–ХІ ст.)», «Стара українська літературна мова ХІV–ХVІІІ ст.», «Нова українська літературна мова (І пол. ХІХ ст.)», «Літературна мова ХХ ст.» (у співавторстві із доц. С. В. Зінченком та ас. С. П. Шевченко).

Науково-методичний доробок доцентів В. М. Бойко та Л. Б. Давиденко репрезентовано низкою навчально-методичних посібників, окремі з яких опубліковано із грифом МОН України («Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір», «Морфологія сучасної української літературної мови» та ін.). Упродовж 1997–2001 років доцент В. М. Бойко очолювала колектив кафедри української мови.

Із 1990 року на кафедрі української мови працює А. І. Бондаренко, яка в 1996 році в Інституті української мови НАН України успішно захистила кандидатську дисертацію. У 1997 році доцент А. І. Бондаренко якісно поповнила викладацький склад новоствореної кафедри методики викладання української мови та літератури, де у 2018 році захистила докторську дисертацію («Образна семантика темпоральності українських поетичних текстів ХХ ст.: інтегративний вимір»). У 2019 році професор А. І. Бондаренко употужнила склад нової кафедри української мови та методики її навчання. Сфера наукових інтересів професора А. І. Бондаренко багатовимірна: лінгвокультурологія, лінгвосинергетика, дискурсологія, семасіологія, медіалінгвістика, лінгвостилістика. У 2019 році при кафедрі була створена лабораторія лінгвокультурології, яка розпочала свою діяльність під керівництвом професора А. І. Бондаренко.

Доцент В. М. Пугач відома науковій спільноті як дослідниця синтаксичної системи сучасної української літературної мови, лексикології сучасної української літературної мови та етнолінгвістики. Підготовлений посібник з української етнолінгвістики для студентів-філологів («Українська етнолінгвістика: структурно-функціональний аспект») досі користується в лінгвістичних колах України великим попитом. В. М. Пугач неодноразово перебувала на стажуванні в закордонних університетах, підвищувала свій кваліфікаційний рівень, беручи участь у багатьох міжнародних науково-методичних семінарах. 

Наукові зацікавлення доцента Г. М. Вакуленко стосуються передусім синтаксису сучасної української мови, проблемних питань синтаксичної системи сучасної української літературної мови, специфіки ділової української мови. Г. М. Вакуленко є співавтором численних навчально-методичних посібників для студентів-філологів університетів.

Доцент В. М. Бережняк – авторка низки праць навчально-методичного характеру зі вступу до мовознавства, загального мовознавства, ділової української мови, діалектології української мови. В. М. Бережняк обстежувала Прилуччину, Сосниччину, Новгород-Сіверщину та східно-поліські райони.

Із 1991 року на кафедрі української мови працює доцент С. В. Зінченко, забезпечуючи викладання дисциплін історичного циклу.  Результатом дослідження  проблем  історії української мови стала   низка  навчально-методичних посібників для студентів. У співавторстві з Н. І. Бойко та А. М. Кайдаш опубліковано два видання енциклопедичного довідника  «Мовознавча Ніжинщина: енциклопедичне видання» (2017, 2022). Викладацька праця доцента С. В. Зінченка вдало поєднана з керівними посадами ЗВО: проректора з гуманітарних питань та виховної роботи, проректора з науково-педагогічної та виховної роботи,  керівника соціально-гуманітарного відділу університету. Із  2021 року доцент С. В. Зінченко обіймає посаду помічника ректора Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Проблеми текстознавства, лексичної семантики, лінгвістичного аналізу тексту знайшли відображення в працях доцента Н. М. Пасік, яка розробляє й забезпечує викладання цілої низки різноаспектних дисциплін кафедри. Одноосібні навчально-методичні посібники («Лінгвістичний аналіз художнього тексту», «Лінгвістичний аналіз художнього тексту: хрестоматія» та ін. користуються авторитетом у лінгвістичних колах України.

Доцент А. М. Кайдаш опублікувала монографію «Міфологеми в українському романтичному просторі» й низку одноосібних навчально-методичних посібників («Рукописна книга: ви­токи, графічне оформлення, мистецьке оздоб­лення», «Стилістика сучасної української мови. Практичний курс», «Сучасна українська мова з практикумом») та у співавторстві з Н. І. Бойко («Сам собі вчитель: збірник диктантів для студентів філологічних спеціальностей» (гриф МОН) та ін.

У різні часи на кафедрі працювали доценти С. П. Лукач, В. Ю. Гальчук, Т. В. Жук, асистенти В. М. Топтун та С. П. Обийкіна (Шевченко), які свого часу склали науковий підмурівок для спорідненої кафедри – методики викладання української мови та літератури. У центрі уваги згадуваних мовознавців були проблеми культури української мови та методики викладання української мови в школі (доцент С. П. Лукач); української мови за професійним спрямуванням (доцент Т. В. Жук);  української акцентології, культури української мови, методики викладання української мови (доцент В. Ю. Гальчук); української мови за професійним спрямуванням, культури української мови (асистентиВ. М. Топтун та С. П. Обийкіна (Шевченко).

Наукові інтереси доцента Н. І. Клипи стосувалися лексичного багатства сучасної української літературної мови, зокрема її стилістичного різнобарв’я, специфіки ділової української мови. Окремі праці Н. І. Клипи порушують проблеми морфології української мови, культури українського мовлення. У вересні 2018 року доцента Н. І. Клипу колектив обрав деканом філологічного факультету, який від  2019 року був перейменований на Навчально-науковий інститут філології, перекладу та журналістики.

Від 2000 до 2012 року на кафедрі працювала доцент О. В. Банзерук, яка досліджувала важливі аспекти стилістики сучасної української мови, особливості ділового українського мовлення. У сфері її наукових інтересів була й художня творчість Миколи Гоголя. О. В. Банзерук тривалий час обіймала посаду заступника декана з виховної роботи.

У вересні 2019 року в житті кафедри відбулися зміни: її склад поповнили викладачі, які працювали на кафедрі методики навчання української мови та літератури й викладали «Методику навчання української мови» та загальноуніверситетський курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Оновлений колектив почав працювати над новою науковою темою – «Об’єктивація вербального простору: мовознавчий і лінгводидактичний аспекти» (науковий керівник – професор Н. І. Бойко).

Професор Т. В. Рудюк успішно захистила докторську дисертацію на тему «Теоретико-методичні засади формування ключових компетентностей учнів 10–11 класів закладів загальної середньої освіти (профільний рівень) у процесі навчання лексикології української мови (на матеріалі родинної лексики)». Об’єктом її наукового інтересу є методика навчання української мови, фразеологія української мови, поетика художнього тексту.

Доцент  Н. М. Голуб забезпечує викладання дисциплін лінгводидактичного циклу, керує педагогічною, стажувальною й науково-дослідницькою практикою здобувачів вищої освіти різних рівнів, відома науковій спільноті як авторка низки праць, присвячених актуальним проблемам сучасної української лінгводидактики.

У кінці 2021 року кафедру української мови та методики її навчання перейменовано на  кафедру української мови, методики її навчання та перекладу. Із 01 січня 2022 року її склад поповнили доценти В. О. Сидоренко та О. М. Петрик, які забезпечили викладання дисциплін перекладознавчого циклу.

Об’єкт наукових інтересів доцента В. О. Сидоренко різноаспектний: лінгвістика тексту, особливості реалізації текстових категорій, мова та стиль творів М. Гоголя, оказіональне словотворення, проблеми викладання зарубіжної літератури в школі, історія Ніжинської вищої школи. Доцент В. О. Сидоренко студіювала грецьку мову в межах грантової програми ІКА в Афінському університеті (2002–2003), пізніше передавала свої знання студентам («Грецька мова» як вибіркова дисципліна у складі перекладознавчих дисциплін).

Сферою наукового інтересу доцента О. М. Петрик стали актуальні питання сучасного перекладознавства, особливості художнього перекладу, зіставні дослідження граматичної та лексичної будови української й інших слов’янських мов. Доцент О. М. Петрик опублікувала низку навчально-методичних посібників («Основи перекладацького аналізу тексту» та ін.).

До роботи на кафедрі за сумісництвом або для читання спецкурсів у різні роки декан факультету й завідувач кафедри запрошували провідних учених України: академіка, доктора філологічних наук, професора А. П. Грищенка; доктора філологічних наук, професора М. Я. Плющ; доктора філологічних наук, професора Н. І. Тоцьку; доктора філологічних наук, професора В. Ю. Франчук та ін.

Кафедра української мови, методики її навчання та перекладу від 2007 року проводить щорічну всеукраїнську наукову конференцію «Грищенківські читання»; всеукраїнську науково-практичну конференцію «Арватівські читання». У листопаді 2023 року було проведено міжнародну наукову конференцію «Культурологічний вимір сучасної гуманітаристики». За матеріалами міжнародної та всеукраїнських конференцій укладено збірники статей і тез доповідей (укладачами в різні роки були: Н. І. Бойко, А.І.Бондаренко, Н.М.Голуб, Н.М.Пасік, О.М.Петрик). 

Кафедра підтримує тісні зв’язки, співпрацює з провідними науковими та освітніми закладами різних рівнів: із багатьма відділами Інституту української мови НАН України (кафедра є базою Лівобережного наукового центру з історії українського мовознавства. Спільно з цією науковою установою на базі НДУ імені Миколи Гоголя від 2007 року проведено сімнадцять всеукраїнських конференцій); кафедрою української мови Українського державного університету імені Михайла Драгоманова  (керівництво аспірантами, спільні засідання кафедр, спільні конференції,   підготовка  кандидатів наук, проходження стажування тощо); кафедрою української мови та прикладної лінгвістики  Київського національного університету імені Тараса Шевченка (рецензування наукової продукції, керівництво аспірантами, проведення конференцій); кафедрою української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (рецензування наукової продукції, керівництво аспірантами, проведення конференцій); кафедрою української мови і літератури Національного  університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (проходження стажування, проведення конференцій); кафедрою української мови, літератури та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (рецензування наукової продукції, проведення спільних конференцій); кафедрою журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України (рецензування наукової продукції, проведення конференцій); Варшавським університетом (Польща) – стажування доц. В. М. Пугач, Башкортостанським університетом (Киргизстан)  – стажування іноземних  викладачів та студентів на  кафедрі української мови НДУ імені Миколи Гоголя.

Завдяки підтримці члена-кореспондента НАН України В. В. Німчука та професора П. Ю. Гриценка на базі кафедри української мови свого часу відкрито Лівобережний науковий центр з історії українського мовознавства. Кафедра спільно зі згадуваними провідними науковими центрами проводить щорічні міжнародні та всеукраїнські конференції. Тісна співпраця Центру з Інститутом української мови НАН України, провідними мовознавчими кафедрами університетів України, наукові зв’язки членів кафедри із закордонними ЗВО: Польщі (В.М.Пугач у 2004 р. здобула двомісячний науковий грант Фундації підтримки науки Каси імені Ю. Мяновського (Kasa im. Józefa Mianowskiego) Республіки Польща та наукове стажування з вивчення актуальних проблем етнолінгвістики на кафедрі української філології Варшавського університету; у  2007 р.  здобула посвідчення про закінчення навчально-методичного курсу «Актуальні методи вивчення польської мови та історії» (Варшавський університет, Zaświadczenie PCN-4015-6/07), узяла участь у лінгводидактичному проєкті «Teraz Wrocław» (Вроцлав, 2008);  Австрії (Програма проєкту «Гумористичний дискурс періоду російсько-української війни», яку одноосібно від 2022 року виконує  А.І.Бондаренко, фінансує уряд Австрії) дають упевненість в ефективності функціонування Центру, значущості його ролі в актуалізації студій з української мовознавчої науки, у висвітленні її «білих плям» та реабілітації окремих українських учених-мовознавців, які були репресовані за часів тоталітаризму.

Кафедра української мови Ніжинської вищої школи пройшла столітній – складний і плідний – шлях низки реорганізацій, становлення і розвитку. Сьогодні колектив кафедри активно працює над дослідженням різноаспектних актуальних проблем українського мовознавства, виконує наукову тему «Об’єктивація вербального простору: мовознавчий і лінгводидактичний аспекти» (номер державної реєстрації  0120U101337). Ґрунтовні студії членів кафедри сприяють розвою лінгвістичної думки в Україні та за її межами.

Свій відлік історія кафедри української літератури розпочинає від початку ХХ століття. З архівних джерел відомо, що в 1917‒1918 навчальному році в Ніжинському історико-філологічному інституті було засновано кафедри української мови, української літератури та історії України. У 1919‒1920 навчальному році курс історії української літератури з кафедри російської мови і словесності та історії української мови і літератури читав професор О. Грузинський. 10 березня 1919 року в інституті відбулося засідання конференції, присвячене пам’яті Т. Шевченка. З доповідями «Тарас Шевченко і народна освіта» виступив професор О. Грузинський,  «Шевченко в історії української громадянської думки» – викладач Г. Іваниця.

Виш пережив часи реформування. Саме в Інституті соціального виховання в 1929 році була утворена секція української мови і письменства, а в жовтні 1930 року – окрема кафедра української літератури. У 1930 році кафедра мала у своєму складі трьох викладачів, завідував кафедрою відомий літературознавець професор Є. Ненадкевич.

 Із 1933 року розпорядженням Народного комісаріату освіти України виш був реорганізований у Ніжинський педагогічний інститут. У цьому ж році, після закриття Лубенського учительського інституту, до Ніжина був переведений український поет і літературознавець М. Сайко. З 1934 року він очолив літературну студію інституту, а з 1935 року – кафедру української літератури. У 1939 році на кафедру прийшов працювати український письменник О. Королевич (Лесь Гомін), автор роману «Голгофа», повісті «Люди» та збірки оповідань.

Роки сталінських репресій 1932–1938 років завдали відчутних втрат Ніжинській вищій школі. Було заарештовано і засуджено до різних термінів ув’язнення більше 30 працівників вишу. А далі розпочалася ІІ світова війна…

15 вересня 1943 року Ніжин був звільнений від німецьких окупантів, а 15 листопада відновилося навчання у педагогічному інституті.  Перший повоєнний склад кафедри української літератури (1944‒1945 рр.) налічував чотири особи: завідувач кафедри, старший викладач О. Білан, доцент М. Сайко, старші викладачі О. Оніпко та О. Королевич; в учительському інституті українську літературу викладав В. Хоменко.

У 50‒70 роки ХХ століття кафедра української літератури Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя поповнилася новими талановитими викладачами: доцентами Г. Авраховим, Л. Коцюбою, В. Крутиусом, старшим викладачем Ю. Савченком, а трохи згодом доцентами П. Сердюком та П. Дроботом.

Двадцять років (із 1944 до 1964 року) очолював кафедру доцент О. Білан. У цей період на кафедрі працювали доценти А. Косінов, Г. Неділько, старший викладач Г. Перведисов і вище згадані викладачі. Три роки (до обрання його на посаду декана) кафедру очолював доцент Г. Аврахов (1965‒1968). Із 1968 до 1978 року кафедру української літератури очолював доцент Г. Неділько.

Кафедра української літератури організувала й провела низку наукових зібрань, зокрема, Всеукраїнську наукову конференцію присвячену Тарасу Шевченку (1961), Республіканську наукову конференцію присвячену 150-річчю з дня народження Євгена Гребінки (1962), на якій були заслухані доповіді професорів П. Волинського, І. Пільгука, А. Недзвідського.

Тож у 70‒80-х роках на кафедрі української літератури працювали доценти Г. Неділько, П. Сердюк, В. Крутиус, І. Заєць, С. Пінчук, О. Ковальчук, старші викладачі В. Олійник, П. Кобернюк.

Із 1979 року до 2012 року кафедру української літератури у Ніжинській вищій школі очолював доцент, а з 1992 року – професор, доктор філологічних наук Олександр Герасимович Ковальчук. Усього ж за час керівництва кафедрою професором О. Ковальчуком було захищено 3 докторські і 7 кандидатських дисертацій, опубліковано більше 20 наукових монографій та навчальних посібників; 3 підручники з грифом МОН України для загальноосвітньої школи; проведено майже два десятки наукових зібрань та конференцій.

У середині 80-х років на кафедру приходять працювати викладачі О. Моціяка та О. Астаф’єв, згодом кандидати наук, доценти, а з початку 90-х доцент Н. Михальчук та старші викладачі О. Гадзинський і Т. Сидоренко. У 1999 році доцент О. Астаф’єв успішно захищає докторську дисертацію й отримує звання професора.

Із 2012 до 2016 року кафедру української літератури в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя очолювала докторка філологічних наук, професорка Валентина Петрівна Хархун. Вона багато доклала зусиль для того, щоб утвердити престиж кафедри серед міжнародної спільноти. За час керівництва кафедрою професора В. Хархун було успішно реалізовано два наукових проекти: діяльність Винниченкознавчої наукової лабораторії (2001) та Studia Sovietica (2007). Професорка В. Хархун успішно керувала аспірантськими науковими дослідженнями. За її керівництва захищено 3 кандидатські дисертації.

Із 2016 до 2019 року виконувала обов’язки завідувача кафедри української літератури доцентка Оксана Миколаївна Капленко. Нею було багато докладено зусиль, щоб ліцензувати на факультеті спеціальність «Журналістика».

У зв’язку з реформуванням філологічного факультету в Навчально-науковий інститут філології, перекладу та журналістики відбулися процеси об’єднання кафедр вишу. У 2019 році було утворено кафедру української літератури, методики її навчання та журналістики, а на початку 2022 року ‒  кафедру літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики. Очолив її доктор педагогічних наук, професор Юрій Іванович Бондаренко.

Літературознавчий спектр дисциплін на кафедрі забезпечують доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко, докторка філологічних наук, професорка Валентина Хархун та доцентки, кандидатки філологічних наук Ніна Михальчук, Оксана Капленко та Людмила Остапенко.

Спектр дисциплін із методики навчання літератури (української та зарубіжної) забезпечують доктор педагогічних наук, професор Юрій Бондаренко та доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко.

Культурологічний спектр дисциплін забезпечують доктор філологічних наук, професор Григорій Самойленко та кандидатка філософських наук, доцентка Людмила Корнєєва.

Спектр дисциплін із журналістики забезпечують: докторка наук із соціальних комунікацій, професорка, членкиня Національних спілок письменників та журналістів України Тетяна Дзюба; кандидатка наук із соціальних комунікацій, членкиня Національної спілки краєзнавців України, доцентка Надія Подоляка.

11 вересня 2024 р. для здобувачів другого (магістерського) рівня ОПП Українська мова і література  денної та заочної форм навчання на чолі з гарантом Т. В. Рудюк було проведено захід, присвячений актуальним питанням академічної доброчесності.

Кафедру української мови, літератури, культурології та журналістики факультету філології, історії та політико-юридичних наук створенo 01 листопада 2024 року.

До складу кафедри української мови,  літератури, культурології та журналістики входить 17 викладачів, серед яких 8 докторів наук та 9 кандидатів наук.

Доктори наук:

• Н. І. Бойко – доктор філологічних наук, професор;
• А. І. Бондаренко – доктор філологічних наук, професор;
• Ю. І. Бондаренко –  доктор педагогічних наук, професор;
• Т. А. Дзюба – доктор наук із соціальних комунікацій, професор;
• Е. М. Кучменко – доктор історичних наук, професор;
• Т. В. Рудюк – доктор педагогічних наук, професор;
• Г. В. Самойленко –  доктор філологічних наук, професор;
• В. П. Хархун – доктор філологічних наук, професор.

Кандидати наук:

• Г. М. Вакуленко – кандидат  філологічних наук, доцент;
• Н. М. Голуб – кандидат  педагогічних наук, доцент;
• О. В. Забарний – кандидат  педагогічних наук, доцент;
• О. М. Капленко – кандидат філологічних наук, доцент;
• Л. Л. Корнєєва – кандидат філософських наук, доцент;
• Н. І. Михальчук – кандидат філологічних наук, доцент;
• Л. М. Остапенко – кандидат філологічних наук, доцент;
• Н. С. Подоляка – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент;
• В. М. Пугач – кандидат філологічних наук, доцент.

Кафедра забезпечує підготовку:

• докторів філософії зі спеціальності 035 Філологія. Українська мова та література (термін дії сертифіката до 2028 року), 035 Філологія. Порівняльне літературознавство;
• магістрів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література, термін дії сертифіката до 2033 року;   035 Філологія.  Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно);
• бакалаврів зі спеціальностей: 014 Середня освіта. Українська мова і література;  035 Філологія. Українська мова та література; 035 Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно); 061 Журналістика.

Випускники ОП "Середня освіта (Українська мова і література)"

Випускники ОП "Українська мова та література"

МОВОЗНАВЧА КАФЕДРА

кінця 20-х – початку 40-х рр. ХХ ст.

Кафедра української мови бере свої витоки з науково-дослідної кафедри історії культури й мови Ніжинського інституту народної освіти (НІНО), що була створена наприкінці 1921 р. У 1926-1928 рр. кафедра в сучасному її розумінні називалася секцією українського письменства та мови і входила до науково-дослідної кафедриісторії культури й мови,очолюваної професором В І. Рєзановим.

До складу кафедри (на той час секції) українського письменства та мови на чолі з професором Є.А. Рихликом у 1926-1929 рр. входили професор О.С. Грузинський, викладач І.Я. Павловський, аспіранти П.В. Одарченко, М.Є. Ладухін. У Ніжинському міському архіві збереглися відомості про важливу наукову роботу кафедри з актуальних соціокультурних, мовознавчих проблем, зокрема про участь 1927-1928 рр. у роботі Термінологічної комісії Інституту української наукової мови (ІУНМ) ВУАНУ 1928-1929 рр. члени кафедри брали активну участь у популяризації «Українського правопису» («харківського», або «скрипниківського»), який 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею оголосила «націоналістичним».

На 1927-1928 рр., незадовго до того, як українізація була брутально знищена, лекції з української філології для студентів читав  Є.А. Рихлик, для наукових співробітників – П.В. Одарченко, аспірант кафедри 1926-1929 рр., майбутній літературознавець, у так званих профшколах – І.Я. Павловський , протягом 1923-1933 рр. – викладач української, російської мов та методики, аспірант, завідувач кафедри з 1931 р., автор статей зі стилістики, літературного краєзнавства, мовознавства, та М.Є. Ладухін, доцент кафедри мовознавства (із 1930 р.).

До 1930 р. кафедра (за тією ж назвою) очолює процес українізації закладу. Проте в тоталітарній державі вже розпочалися трагічні для суспільства ідеологічні зміни, які не оминули Ніжинської вищої школи. Умови для наукової та навчальної діяльності на кафедрі погіршуються через розпочаті в СРСР переслідування науковців та студентів за вигадані репресивними органами «злочини» – український націоналізм, тероризм, шпигунство. Одна з перших згадок у протоколах про окрему вже кафедру мовознавства – 08.09.1931 р. Професора Є.А. Рихлика на той час було заарештовано (1930 р.) та звинувачено в націоналізмі та шпигунстві, засуджено до 10 років концтаборів Сиблагу, далі Мурманської області, де він і загинув 1937 р.; Є.А. Рихлик реабілітований посмертно 1958 р.

До складу кафедри мовознавства 1932-1933 рр. входили  викладачі української мови І.Я. Павловський, М.Є. Ладухін, Г.О. Костенецький, професор-літературознавець Є.О. Ненадкевич. Щодо викладання мовознавчих дисциплін лунають відображені в протоколах засідань кафедри настійні партійні рекомендації  «переорієнтуватися в руслі марксо-ленінського твердження про гегемонію пролетаріату» (із архівів.

Із вересня 1933 р. на кафедрі мовознавства починають працювати Пухтін, Бойченко, А.М. Кирилов (латина), Кордовський, із серпня – Т.К. Новицька, із грудня 1933 р. – Ю.О. Галига. Ухвала від 01.08.1933 р. загальних зборів щодо наукової та навчальної діяльності кафедри є ідеологічним вироком: «Катедра…припустила елементи спрощенства, не відбивши останніх настанов партії в нацкультбудівництві».  Із вересня 1933 р. викладачі  кафедри мовознавства збиралися на засідання дуже часто, розглядаючи ідеологічні «поточні справи». Протягом 1930-1934 рр. було звинувачено в шпигунстві завідувача кафедри Є.А. Рихлика, далі оголошено націоналістом завідувача І.Я. Павловського, якого заарештовано 1930 р. та примусово вислано до Узбекистану; постраждали викладачі Ф.А. Бойченко, Кирилов, М.Є. Ладухін, який 03.05.1934 р. був звільнений та заарештований із формулюванням

«націоналіст, що не забезпечував якості роботи в інституті» (із архівів).  Місця заарештованих професорів займали вчорашні студенти, до яких також надходила черга арештів та репресій.

На 1933-1934 рр. на кафедрі працювали Г.О. Костенецький, А. Соломаха, а також Турченко та Польовий, яких також було звинувачено в «пропагуванні ворожих ідей»; 10.02.1935 р. завідувачем кафедри мови й літератури став Ю.О. Галига. Із 25.04.1935 р. історію мови почав викладати І.П. Смільський, професор загального мовознавства й стилістики української мови. На кафедрі в 1935 р. працювали О. Є. Яненко – викладач і керівник кафедри мови й літератури; асистент кафедри В.І. Божуль, викладач Н.П. Лоюк, І.К. Чапля.

Трагічна історія мовознавчої кафедри Ніжинської вищої школи кінця 20-х та 30-х рр. ХХ ст. відобразила процес інтелектуальних втрат української філологічної науки в умовах репресивної держави.

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

періоду 1943–початку 60-х рр. ХХ ст.

Повоєнний етап кафедри української мови розпочався 1943-1944 н. р. У цей період працювали викладачі Н.В. Сладківська (1900 р.н., із 1931 р. – викладач, далі ст. викладач НІНО, 1944-1948 рр. – завідувач кафедри), О. С. Погорілко, професор В. Д. Соболєв. Навчальний процес розпочався із запізненням (у листопаді 1943 р.): інститут лише повертався до Ніжина з евакуації. Стабільного семестрового розкладу занять не було, оскільки викладачі прибували до вишу поступово. Користувалися старими довоєнними навчальними програмами, які на 1947 р. влада оголосила націоналістичними. Гостро бракувало паперу для навчального процесу, тому тогочасні протоколи засідань кафедри написані на бланках шкільних довоєнних журналів, контурних картах, клаптиках обгорткового паперу.

Протягом 1947-1948 н. р. членами кафедри були Н.В. Сладківська (СУЛМ, історія української мови, діалектологія, спецкурси з мови), Г. П. Первушов (методика викладання української мови), С. Т. Самійленко (українська мова), Л. К. Рак (історія української мови), М.Г. Кишенько (практикум з граматики та орфографії, СУЛМ), Д. Д. Герасименко (українська мова з елементами історії); О. С. Погорілко, Н. С. Куриленко та Є. Г. Філь викладали українську мову на інших факультетах. Влада вже вкотре ставить перед викладачами завдання «посилити пропаганду радянського патріотизму, … подавати критичний аналіз учбових посібників у світлі марксо-ленінського вчення про мову, загострити увагу на спільних рисах української і російської мови» (із архівів). Н.В. Сладківська та Л.К. Рак, що викладали історію української мови, стали одними з перших об’єктів нищівної критики з боку адміністрації. Ідеологічне цькування викладачів завершилося звільненням 9 лютого 1948 р. Н.В. Сладківської з посади завідувача кафедри, а 15 січня 1953 р. – і з посади викладача. На роботі її поновив Ніжинський народний суд 12 червня 1953 р. Новопризначеним завідувачем кафедри став М. С. Антошин (01.03. - 06.09.1948 р.), а від 7 жовтня 1948 р. – уже Д. Д. Герасименко – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ протягом 1944-1977 рр.: до 1970 р. – викладачем, 1948-1949 – в. о.  завідувача кафедри української мови, 1969-1970 рр. – проректором.

Із 1951–1952 н. р. кафедру української мови очолив І. Г. Чередниченко (у вишах працював із 1935 р., кандидат філол. наук із 1941 р., у Ніжині – із 1950 р.). Цей навчальний рік в історії кафедри української мови має ще один особливий компартійний маркер боротьби держави з так званим націоналізмом у науці: партійні органи запроваджують стено-графування лекцій викладачів та організацію зовнішніх упереджених рецензій на них. На початку 50-х рр. розпочали роботу І. В. Сенчук, із 1952 р. викладач, ст. викладач, кандидат філологічних наук (із 1962), завідувач кафедри (1964); О.П. Лахно (1953-1956 рр. – ст. викладач кафедри). 

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 кінця 50-х – 90-х рр. ХХ ст.

У травні 1959 р. в. о. завідувачем кафедри української мови став Д.Д. Герасименко, а з вересня 1959 р.– А.Д. Батурський. Склад кафедри був таким: Ф.Я. Середа, І.В. Сенчук, Д.Д. Герасименко, М.Г. Кишенько. Із серпня 1961 р.  членами кафедри також стали О.Д. Неділько та Л.Ф. Ялова. 1962 р. до НДПІ вже вдруге  – разом із коротким довоєнним періодом – прийшов на кафедру української мови доцент І. К. Чапля. Із грудня 1962 р. він виконувач обов’язків завідувача кафедри української мови. У цей час І.К. Чапля активно працював над завершенням докторської дисертації (1963).

1964 р. обов’язки завідувача кафедри виконував І.В.  Сенчук (1952-1972 рр. – викладач,  кандидат філологічних наук із 1962 р. Із серпня 1964 склад кафедри поповнився двома кандидатами філологічних наук – А.В. Майбородою та Л.І. Коломієць.  А.В. Майборода працював у Ніжинській вищій школі протягом 1964-1991 рр. на посаді доцента кафедри української мови, очолював кафедру в 1964-1970, 1973-1975 рр. Основні напрямки його наукових досліджень – старослов’янська мова, історична граматика, порівняльна граматика української та російської мов. Він автор посібника «Старослов’янська мова» (1975).

Л.І. Коломієць – доктор філологічних наук (із 1978). Протягом 1964-1994 рр. працювала в Ніжинській вищій школі на посадах доцента (із 1964), професора (1981-1994) кафедри української мови.  Основні напрямки наукових досліджень – граматика сучасної української мови, історична та описова фразеологія, історія української мови. 1968 р. Д.Д.  Герасименко захистив кандидатську дисертацію. 1969 р.  кандидатську дисертацію захистила О.Д. Неділько, яка працювала на посадах асистента (1961-1969), ст. викладача (1969-1970), доцента (1970-1998) кафедри української мови, далі вона очолювала кафедру (1972-1973; 1976-1978 рр). У 1971 р. під керівництвом І.К.  Чаплі заплановано кафедральний проект – укладання «Словника мови творів Л. Глібова» (не завершений). Протягом 1971-90-х рр. кафедра укр. мови поповнюється новими фахівцями, багато з яких протягом наступних десятиріч вестимуть плідну наукову та навчально-методичну роботу в стінах Ніжинського вишу: М.А. Ілляшенко (1943 р.н.) працювала в НДПІ з 1971 на посадах асистента (1971-1978), ст. викладача (із 1978) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – проблеми граматики та стилістики сучасної української літературної мови.

Ф.С.  Арват (1928-1999) – кандидат філологічних наук (із 1968), доцент (із 1971), працював у НДПІ з 1976 року на посадах проректора з навчальної роботи (1976-1978), ректора (1978-1995) та погодинно на кафедрі укр. мови протягом усього періоду. Академік-засновник, дійсний член,  Національної академії педагогічних наук України (із 1992), радник ректора (1995-1999). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми перекладознавства, зіставного вивчення української та російської мовних систем.

А.К.  Мойсієнко (1948 р. н.) протягом 1976-1979 рр. працював на посаді асистента кафедри української мови НДПІ. Нині доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор монографій та підручників із української мови, відомий український поет і перекладач. О.Г. Ковальчук  (1947 р.н.) протягом 1972-1978 рр. працював на посаді асистента, далі доцента кафедри української мови НДПІ, нині професор, доктор філологічних наук, багаторічний завідувач кафедри української літератури. Основні напрямки наукової діяльності – дослідження ідіостилю письменників.

В.М. Пащенко (Сірик) (1954 р.н.) працювала на посадах викладача (1980-1983), асистента (1983-1988), старшого викладача (із 1988) кафедри української мови. Основні напрямки наукових досліджень – українська діалектологія, стилістика сучасної української літературної мови.

М.М. Веркалець (1936-2009 рр.) – доктор філологічних наук, професор, працював викладачем (1982-1989), завідувач (1983-1984) кафедри української мови НДПУ ім. М. В. Гоголя. Основні напрямки наукової діяльності – історія мови, літературознавство, релігієзнавство, проблематика ЗМІ.

Г.М. Чирва 1940 р.н., кандидат філолічних наук із 1977, працював на посаді доцента (1984-2000), завідувача кафедри української мови (1985-1987), декана філологічного факультету НДПІ (1987-1988). Основні напрямки наукових досліджень – проблеми синтаксису та стилістики сучасної української літературної мови.

На зламі 80-х, у 90-х та на початку ХХІ ст. свою наукову та навчально-методичну діяльність на кафедрі розпочинають Н.І. Бойко, С.П. Лукач, В.М. Бойко (Максимова), Л.Б. Давиденко (Бойко), Г.М. Вакуленко (Шелемеха),  В.М. Пугач, В.Ю. Гальчук, Н.М. Пасік , В.М. Бережняк, Т.В. Жук, А.І. Бондаренко, С.В. Зінченко, В.М. Топтун, С.П. Шевченко (Обийкіна), А.М. Кайдаш (Василенко), В.Г. Коваленко, Н.І. Клипа, О.В. Банзерук.

Випуск студентів лінгвістичного відділу НІНО 1931 р. та викладачі кафедри української мови М. Є. Ладухін,  Г. О. Костенецький, Є. О. Ненадкевич, І. Я. Павловський

На фото (зліва направо): -  І. В. Сенчук, А. В. Майборода, Л. І. Коломієць, М. Г. Кишенько, Д. Д. Герасименко, В. Я. Батюта, І. К. Чапля, О. Д  Неділько.

На фото (зліва направо) у верхньому ряду - С. П. Лукач, Г. М. Вакуленко (Шелемеха), М. А. Ілляшенко; у нижньому ряду – Т. В. Жук, О. Д. Неділько, Н. І. Бойко, В. М. Пащенко (Сірик).

Склад кафедри української мови з учителями міста (1989) 

Члени кафедри української мови після спільного засідання з членами кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (перший ряд: у центрі академік А.П.Грищенко, праворуч – декан філологічного факультету професор Самойленко Г.В.) (1998)

Дорогою науки, мудрості й добра… 

Академік Ф. С. Арват

Проблемою номер один для Ф.С. Арвата була якість підготовки вчителя, який органічно поєднує досягнення сучасної науки з педагогічною майстерністю, любов до своїх учнів з безкомпромісним ставленням до будь-яких порушень норм загальнолюдської моралі.

«Освіта – фундамент суспільства, між освітою і економікою – прямий зв’язок.» Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство розвивалось за принципом демократії, гуманізації, гласності, то повинні зрозуміти – це можливо тільки через людину, її рівень освіти і культури».

Федір Арват

АРВАТ Федір Степанович

(18 квітня 1928 р.-2 листопада 1999 р.) 

професор, дійсний член-засновник Академії педагогічних наук України, заслужений працівник народної освіти України, лауреат ордена Трудового Червоного Прапора, лауреат ордена Дружби народів

ОСНОВНІ ПРАЦІ Ф. С. АРВАТА

• К вопросу о переводе позмы Н. В. Гоголя «Мертвые души» на украинский язык. // Ученые записки Черновицкого университета. Серия филологических наук. Т. 43, Вип. 12. – Черновцы, 1961.
• З історії українського перекладу II половини XIX ст.: М. Старицький як перекладач. // Матеріали XIX науковоїсесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1963.
• Синтаксичні питання перекладу: на матеріалі перекладу «Мертвих душ» М. В. Гоголя Іваном Франком. // Тези доповідей XIX наукової сесії. Секція філологічних наук. — Чернівці: Чернівецький ун-т, 1965.
• Максим Рильський — теоретик перекладу. // Питання літературознавства і мовознавства. Тези доповідей та повідомлень. Республіканська наукова конференція. — Харків: Харківський ун-т, 1967.
• Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову // Література та культура Полісся. Вип. 3: М. В. Гоголь — випускник Ніжинської гімназії вищих наук та його творчість. – Ніжин: НДПІ, 1992. — С. 138-149.
• Специфика преподавания русского языка в школах с молдавским языком обучения // Совершенствование теории и практики обучения русскому языку в школе. — Киев: АН УССР, 1978.
• Вуз особого назначения: Высшая школа: Время перемен // Правда Украины — 1987 — 4 января.
• Ніжинський педагогічний інститут і перебудова // Література і культура Полісся. Вип. І. — Ніжин: НДПІ, 1990.– С. 212-215.

  Основні дати життя та діяльності академіка Федора Степановича Арвата

Українська мова повністю може забезпечувати комунікативні потреби сучасного суспільства і за своїми виражальними можливостями (номінативними, формально-граматичними і стилістично-експресивними) не поступається перед жодною іншою слов’янською мовою, до яких фальсифікацій не вдавалися б давні й сьогочасні автори шовіністичної орієнтації, називаючи її діалектом то російської, то польської мови, у такий спосіб позбавляючи її місця на карті лінгвістичної Славії…

Арнольд Грищенко

Основні дати життя та діяльності академіка Арнольда Панасовича Грищенка