14 вересня 2019 року виповнюється 110 років з дня відкриття музею Миколи Гоголя в Ніжинському державному університеті. Сьогодні він - важлива складова поліфункціонального музейного комплексу, що реалізує стратегію розвитку гуманітарної освіти вишу.

Музею, його унікальним та оригінальним експонатам, історії побутування присвячено багато краєзнавчих, гоголезнавчих та історичних досліджень. Цікавим, наприклад, є видання «Листи Миколи Гоголя з Ніжина» (2011 р., укладач – Калитка В. І. ), що присвячене епістолярній спадщині письменника ніжинського періоду. У одній з фундаментальних праць – «Музей Николая Гоголя в Нежине» (2008, автор – проф. Самойленко Г. В. ) – презентовано детальну історію створення та функціонування музею з науковими коментарями, фотографіями та фотокопіями документів та експонатів.

З нагоди ювілею нам хотілося звернутися до передісторії створення Гоголівської кімнати та згадати тих людей, які були причетні до цієї непересічної події.

У 1910 році Петро Заболотський (перший директор кімнати-музею – авт.) у «Заметках о возникновении и организации Нежинскаго Гоголевскаго Музея» практично покроково викладає передумови та процес творення Гоголівської кімнати при Історико-філологічному інституті кн. Безбородька. Починає він із згадок про багатий фонд бібліотеки інституту, серед якого найбільш цінним вважав зібрання рукописів «великого питомца Гимназии Высших Наук кн. Безбородька Н. В. Гоголя», автографи письменника, архівні матеріали Гімназії за 1821 – 1828 рр. На основі цих матеріалів написані наукові праці та виступи вчених, що займалися «разработкою рукописних Нежинских материалов о Гоголе: С. Пономарева, Е Петухова, В Шенрока, Н. Тихонравова, В. Науменко». Згадує П. Заболотський й про виставку 1902 року, яку організував проф. М. Сперанський в бібліотеці Інституту, що наблизила існування ніжинської «Гоголіани» в одному місці.

Готуючись до відзначення 100-літнього ювілею з дня народження письменника, Конференція Інституту обрала Гоголівську комісію, яка розробила план проведення святкових заходів. До складу комісії 1909 р. увійшли: «Председатель В. Резанов и Секретарь П. Заболотский, А. Абрамов, М. Бережков, Е. Кашпровский, И. Козловский, И. Марков, А. Музыченко, М. Пырский, В. Савва, Н. Шарко» як постійні члени, а також на окремі наради запрошувалися представники міста Ніжина, земства, навчальних закладів. Серед ряду заходів було встановлення мармурової пам’ятної дошки: «Здесь учился Гоголь», урочисте богослужіння в церкві Інституту (20 березня 1909 р.), а з 12-14 квітня організація ювілейних засідань, спектаклів, літературно- музичних вечорів, також Гоголівська комісія заслухала та схвалила пропозицію Секретаря про «учреждении при Институте Гоголевскаго Музея».

29 січня 1909 р. на засідання Гоголівської комісії було прийняте рішення запропонувати П. Заболотському зайнятися організацією Гоголівської кімнати- музею й доручити йому зв’язуватися з «лицами, могущими оказать содействие устройству Гоголевскаго Музея и пополнению его материалами, касающимися личности, творчества и эпохи Гоголя».

Для музею було виділене приміщення при бібліотеці Інституту, куди П. Заболотський помістив рукописні, архівні, книжкові матеріали з «Гоголіани». Рукописи Гоголя й архівні матеріали були розміщені в 2 вітринах, книги - по шафах, на стінах розвішені портрети, картини й фотокартки, що мали стосунок до Миколи Гоголя та його доби. Тут же знаходилися бюст Гоголя, шафа та штори того часу. За допомоги студента 4 курсу Порохова, гімназистки Спаської, а також Шарко та Фогель було складено картковий каталог музею. З березня 1909 р. до музею почали надходити в якості благодійних внесків книги, журнали тощо.

Відкриття музею було призначено Конференцією Інституту на 14 вересня 1909 р., за дозволом директора Інституту, музей було оголошено відкритим й «доступным для обозрения посетителей еженедельно по воскресным и праздничным дням». Відкриття почалося з промови завідувача музею П. Заболотського «Значение Нежина для Гоголя и Гоголя для Нежина», першими його оглянули члени Конференції Інституту та Історико-Філологічного товариства, про що було зроблено запис в Пам’ятній книзі музею. За згадками завідувача, кількість відвідувачів музею збільшувалася щоденно, допомагали проводити екскурсії студенти Порохов, Хлопіков та Чайковський, частими гостями були учні місцевих гімназій, які приходили групами у супроводі викладачів. Про відкриття Гоголівського музею було надруковано в пресі , й до Ніжина почали надходити «пожертвования, среди наиболее ценных: дар студента Киевскаго университета г. Буткова – неизданное письмо Гоголя к родителям из Нежина от 10 июня 1821 г., дар Попечителя Киевскаго Учебнаго округа П. А. Зилова – «Дела Полтавскаго Поветоваго Училища за 1819г., когда в нем учились Николай и Иван Яновские, копия Рамазановскаго бюста Гоголя, исполенная Императорской Академией Художеств – дар крестника Гоголя Н. А. Хомякова, портрет Гоголя, исполненный масляными красками – дар А. П. Войтиченка, переписанный Нежинскими лицеистами екземпляр II т. Мертвых Душ – дар А. С. Самохина, коллекция переводов Гоголя на чешский язик – дар чешского книгоиздателя г. Отто в Праге, барельеф Гоголя в 1851 г. – дар г. Диевскаго, коллекция «Gogoliana» в изд.Маркса на суммусвыше 35 руб. – дар г-жи Маркс, свыше 40 номеров «Gogoliana» - дар М. Н. Сперанского».

П. Заболотський зазаначав, що відкриття музею - важлива за задумом та культурним значенням подія. Проте наголошував він й на недоліках в роботі його: відсутність належного приміщення, нестача коштів для функціонування та поповнення експозиції та фондів, зменшення кількості днів для відвідування музею.

На завершення «Заметок» автор щиро сподівався, що зроблений важливий крок в культурно-освітньому житті навчального закладу, що прийдешні покоління «будут свято чтить память о великом художнике слова».

«Здесь живет дух Гоголя» - такова должна быть мысль посетителя Музея.»

Через 110 років можемо з гордістю сказати, що Музей Миколи Гоголя живе повноцінним життям, це одна із найвідвідуваніших музейних локацій університету та міста.

Розповідь про початок функціонування музею Миколи Гоголя була б неповна, якщо б ми не віддали належне людині, яка була ініціатором та першим директором музею.

Петро Олександрович Заболотський (1877-1919) ще будучи студентом Історико-філологічного інституту кн. Безбородька активно займався вивченням спадщини М. Гоголя. Молодий дослідник цікавився ним як автором історичної повісті та тими історичними місяцями, що надихали письменника. Потяг до дослідження вилився у написання та друк роботи: «Гоголь в епоху творчості першого тому «Мертвих душ». Займався Петро Олександрович й переглядом та описом під керівництвом М. Сперанського рукописів Інституту, очолював бібліотечну комісію, що здійснювала зв’язки з видавництвами книг, журналів та газет Києва, Москви та Петербурга.

До Ніжина вже в статусі викладача інституту П. Заболотський повертається в 1907 році, тут дописує дисертацію, яку захищає в Санкт-Петербурзі. Викладач інституту, пізніше директор міської чоловічої гімназії, голова ради жіночої гімназії Крестинської, директор гімназії для дорослих, завідувач музею Гоголя, науковець Петро Олександрович Заболотський до кінця життя присвятив себе Ніжину, був великим гуманістом, людиною з величезним бажанням працювати. На жаль, в грудні 1919 року він був заарештований, 30 грудня того ж року було знайдено його тіло.

У культурному та інтелектуальному житті Ніжина та історії Ніжинської вищої школи назавжди залишаться вписаними шляхетні справи та починання Петра Олександровича Заболотського. Однією з найважливіших справ, безперечно, є створення та робота Гоголівського музею.

 

Анна Парубець, директор Музейного комплексу

Прочитано 46 разів

Контакти

16600, м.Ніжин Чернігівської області, вул.Графська, 2

Приймальна ректора: (04631) 7-19-67 

Приймальна комісія: (04631) 2-35-88

E-mail: ndu@ndu.edu.ua

Повний телефонний довідник

Партнери

     

   сайт програми ЄС Еразмус+

сайт Національного Еразмус-офісу

Google Analytics Alternative