Академік живопису Юлій Федер (1838 – 1909) народився в Латвії, а помер і похований в Ніжині на Троїцькому кладовищі. У картинній галереї університету зберігається його пейзаж, який, можливо, зображає куточок Графського саду.

Нещодавно Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою отримав з Риги від Маріса Пуріса диск з роботами відомого латвійця, з яким можна ознайомитися у Центрі гуманітарної співпраці з українською діаспорою.

Художник Олександр Якимченко народився в Ніжині 9 квітня 1878 року в сім’ї міщанина, сліпого но обоє  очей, і матері, француженки-гувернантки. Точну дату народження дочці митця Людмилі Олександрівні Якимченко повідомили незадовго до її смерті  2000 року працівники Центрального архіву літератури й мистецтва в Москві, де зберігається багато художніх робіт нашого земляка. Це гравюри на дереві, офорти, ліногравюри «Брюгге. Старі будинки, вулиця, канал, міст, баржи», датовані 1923-24 роками. Серія ліногравюр «Місто» з дарчим написом Доброву.

 1896 року ра зом із сім’єю він переїздить у Моск ву, де  1900 року закінчує Строгановське училище. Як один із кращих його учнів, отримує закордонну поїздку, живе в Парижі і працює художником у Жирардо й Пріне, вис тавляється в салоні на Марсовому полі. В майстерні Євдокії Кругликової Якимченко вчиться мистецтву гравю ри. Тут він знайомиться з Максиміліаном  Волошиним, який і вводить молодого чо ловіка в коло митців, що шукають нові творчі шляхи. Повернувшись у Росію, Якимченко виставляється разом із членами об’єднання «Мир ис кусства». Його французькі враження, відбиті аквареллю, олівцем і олією, осідають тихим спокоєм «На березі затоки», переливаються сезанівською грою світла на предметі в «Ма ленькій бухті». Художника вабить Бретань, сувора лагідність якої була посередницею між Росією і Пари жем. Він виривається туди при першій-ліпшій нагоді у 1910-1913 роках,  1919 року і створює цілий «Бретонсь кий цикл». У його підмосковних, калузьких пейзажах цього періоду та ж сама імпресіоністська прозорість повітря, вібрація життя і разом з тим тверезе і точне око, виховане в  журналі «Весы».

В ос танні роки життя Олександр Якимченко створює серію офортів-спогадів про свої зарубіжні поїздки. Патріархальна краса Бретані, готич на архітектура Брюгге та Гента постають перед нами химерними й таємничими. Олександр Яимченко представляє ці роботи на виставках у Москві, Ленінграді, Пермі, на першій російській художній виставці в Берліні  1922 року, на XIV міжнародній виставці мистецтв  1924 року в Венеції, на міжнародній виставці художньо-декоративного мистецтва  1925 року в Парижі. З 1918 по 1929 рік він взяв участь в 21 виставці.

Реаліст, який володіє орнаментальним даром і відчуттям свого технічного прийому, майстер, який перейшов до нових тем посякденності і саме в цій повсякденності особливо значної праці з відбудови народного господарства О.Г.Якимченко заслужив нашу пам’ять. Так оцінили творчий доробок живописця і графіка на посмертній виставці  1929 року. Його пригадали ще  1933 року на підсумковій виставці «Художники РСФСР за XV лет (1917-1933). Графика».

Після  цього ім’я митця було забуте. Архів Олександра Якимченка був втрачений під час Великої Вітчизняної війни. На кладовищі в Москві, де він був похований, збудували житловий мікрорайон. І лише  1986 року в Москві  з ініціативи дочки художника його роботи були виставлені в Центральній науковій бібліотеці Всеросійського театрального товариства. Так і стало відомо, що цей талановитий живописець і графік – наш земляк. Цією подією зацікавилися ніжинські краєзнавці Іван Костенко та Олександр Морозов.  1991 року саме через Морозова Людмила Олександрівна подарувала 75 збережених робіт місту, де народився і виріс її батько. Після двох виставок  1995 року з концертами-презентаціями в Києві колекція зайняла до стойне місце в художньому відділі Ніжинського краєзнав чого музею.

Саме ніжинці повернули ім’я митця і  частину його доробку в культурний обіг держави. Ми багато зробили для популяризації творчості земляка через виставки, телепередачі, публікації. На одну з них у журналі «Artlain» відгукнулися  співробітники Національного художнього музею України в Києві. З’ясувалося, що ще з 30-х років серед арештованих владою картин  зберігалася і живописна робота Олександра Якимченка «Човни», створена ним  1920 року. Але в  Києві  нічого не знали про автора. В листопаді 1998 року «Спецфонд» виставляли у рамках проекту «Українське мистецтво ХХ століття».

Прикметно, що все відбувалося в рік 120-ліття з дня народження митця.

Ознайомитися з творчим добробком митця, зібраним із різних колекцій, можна переглянувши презентацію. 

Надія ОНИЩЕНКО

Художник народився в Ніжині 1913 року, а помер 1973 року в Канаді. 1997 року батьківщину покійного чоловіка вперше відвідала вдова митця Валентина Доброліж. А через два роки вона разом із дочкою, зятем та онукою привезла декілька живописних робіт, фоторепродукцій церковних розписів, різьби та іконопису. Цей дар збагатив фонди Музею культурної спадщини в Києві та Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського. На сторінці Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою ви можете ознайомитися з творчим доробком нашого земляка.