Патріотичне українство цієї непересічної людини починалося з репресованого дитинства. Адже народився він 10 серпня 1952 року в родині, яка відбувала совєтське покарання на мисі Лазарєва Хабаровського краю. І той невгамовний біль спрямовував його життєву і творчу долю в науці й літературі.
1986 року Олександр Григорович почав викладати в Ніжині на кафедрі української літератури, був помічений і оточений талановитими поетами-початківцями, науковцями, ніжинськими краєзнавцями й журналістами, котрі почали активно вивчати історію рідного краю і висвітлювати її на сторінках місцевої преси, у газеті «Просвіта», котру заснували й редагували Марія та Олександр Астаф’єви. Зацікавленість літературою української діаспори, безпосереднє знайомство з її видатними постатями Ігорем Качуровським, Іваном Кошелівцем, Ольгою Мак спонукало Олександра Григоровича до написання і захисту докторської дисертації «Лірика української діаспори: еволюція стильових систем», до створення в Гоголівському виші Постановою Кабінету Міністрів України 1999 року Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою, що успішно функціонує вже 21 рік.
З 2001 року професор Астаф’єв працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Його доробок примножився новими здобутками, на які посилаються молоді науковці. Він зобов’язує всіх нас, ще живих, до подальшого творчого і людського вдосконалення.
Схиляючись у жалобі, співчуваємо рідним і близьким. Хай Господь утішить його стражденну душу, і оселить її в оселі вічного блаженства.
Надія Онищенко,
директорка Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою
Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя
