Підрозділи

Видавництво

Відділ практики

Центр довузівської підготовки

Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою

Міжнародні зв'язки

Соціально-гуманітарний відділ

Центр суміжних професій

Профком студентів

Профком працівників

Психологічна служба

Гоголезнавчий центр

Український цвіт — з Ніжина

У списку визначних діячів культури

в зарубіжному світі понад 30 імен є нашими земляками.

Антон Лук'янович Андржейовський (1785–1868) – відомий ботанік, дослідник флори Правобережної України, член-кореспондент Одеського Товариства сільського господарства Південної Росії і член Французького зоологічного товариства. Працював у Ніжинській вищій школі в 1839–1841 роках.

Францішек Казимирович Богушевич (1840 – 1900) – основоположник нової білоруської реалістичної літератури. У 1868 р. закінчив Ніжинський юридичний ліцей. Під впливом «Кобзаря» Т.Шевченка писав вірші українською мовою, а також білоруською. Автор збірок «Дудка білоруська» (1891), «Смик білоруський» (1894). Понад 15 років проживав на Чернігівщині, працював у Ніжинському, Борзнянському та інших окружних судах. На будівлі Ніжинського державного університету відкрито меморіальну дошку.

Федір Вовк (1847–1918), знаний антрополог, етнограф і археолог, вихованець Ніжинської класичної гімназії, автор понад 200 праць різними мовами, серед них всесвітньо відомі «Студії з української етнографії та антропології», член антропологічного й історичного Товариства і Товариства народних переказів у Парижі.

Вадим Щербаківський (1876–1957), навчався у Ніжинській класичній гімназії, визначний діяч української культури, археолог, етнограф, мистецтвознавець, автор праць «Українське мистецтво» (1913), «Основні елементи орнаментації українських писанок і їхнє походження» (1825), «Формація української нації» (1941), «Кам'яна доба в Україні» (1947), професор Українського Вільного Університету в Празі, помер у Лондоні.

Спиридон Довгаль (1896–1975), родом із Носівки, відомий публіцист і економіст, редактор часописів «Нова Україна» (Прага, 1925–1929), «Вперед» (Ужгород, 1932–1938), «Нова свобода» (Ужгород, 1938–1939), «Дозвілля» (Німеччина, 1942–1945), «Слово» (Регенсбруг, 1945–1946), співтворець Державного Центру УНР в екзилі, голова ЦК Української соціалістичної партії, автор спогадів про бій студентів із бандами Муравйова під Крутами, помер у Мюнхені.

Осип Твердовський (1891–1930), уродженець Ніжина, учасник Крутянського бою, згодом комендант бронепоїзда «Помста», після 20-х років – на еміграції у Франції і Люксембурзі, підпоручник проводу ОУН на теренах Франції і Люксембургу.

Вячеслав Петр (1848–1923), професор Ніжинського історико-філологічного інституту, автор праць «Про мелодійний склад арійської пісні» (1899), «Мова і спів. Лінгвістично-музичне дослідження» (1906) та ін.

Володимир Розов (1876–1940), професор Ніжинського історико-філологічного інституту, автор праці «Українські грамоти» (1928), багатьох праць з історії української та російської мов, з культури, помер у Югославії.

Федір Савченко (1892–1937), вихованець Ніжинського історико-філологічного інституту, засновник Французько-українського товариства у Парижі «Cerle d'etudes franco-ukrainiennes» (1918), редактор тижневика «La France et I'Ucraine», автор більше 50-ти праць з українознавства, зокрема монографії «Заборона українства, 1876» (1930 p., перевидана 1970 р. у «Harvad Series in Ukrainian Studies»), 1925 p. повернувся в Україну, 1931 p. арештований і засланий. Ймовірно, загинув у таборах.

Євген Антонович Рихлик (1888–1937) – професор кафедри українського мовознавства та письменства Інституту народної освіти з 1926 по 1930 рік, член Етнографічної комісії ВУАН, активний громадський діяч, завідував секцією української мови та письменства науково-дослідної кафедри. Чех за національністю, знав усі слов'янські мови, мріяв перетворити Ніжин в один із центрів славістики в Україні. Автор праць «З нової літератури про «польсько-українську школу», «Про деякі польські переклади українських народних дум», «Сава Чалий і Сава Цалинський у польській літературі», «Українські мотиви в поезії Юлія Словацького», «Науково-дослідна робота серед нацменів Радянської України», «Ольбракт і робітничий рух Чехо-Словаччини». 14 грудня 1930 р. був заарештований. Помер у таборі на Півночі. 1958 р. реабілітований посмертно.

Масовою  була  «друга хвиля»  еміграції , що припала на роки  Другої  світової  війни . На чужині ( звісно , не з власної волі ) опинилася  велика  група відомих  діячів  культури  з  Ніжина .

 

Марія Юркевич (1883–1967), дівоче прізвище – Білякова, народилася в Ніжині, закінчила Ніжинську жіночу гімназію, випускниця Вищих жіночих курсів проф. Лесгафта в Петербурзі, професор Київського університету, відомий педагог і публіцист, редактор багатьох дитячих збірок, співробітник журналу «Наше життя», член Об'єднання Працівників Дитячої літератури ім. Л.Глібова у США.

Василь Дубровський (1897–1966), у 1919 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут, дійсний член ВУАН і Наукового Товариства ім. Т.Шевченка в Америці, відомий історик, перекладач, публіцист, автор книг «Селянські рухи на Україні після 1861 року» (1928), «Нариси з історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні в першій половині XIX ст.» (1928), «З побуту українських монахів другої половини XVIII ст.» (1930), «Україна й Крим в історичних взаєминах» (1946), «СРСР як федерація» (1946) та багатьох інших.

Наталя Дорошенко, дівоче прізвище – Васильченко (1888–1965), уродженка Ніжина, дружина Дмитра Дорошенка, одна з організаторів Державного драматичного театру в Києві, в якому з успіхом виконала ряд ролей (зокрема, Раутенделяй у «Затопленому дзвоні» Гауптмана); заснувала Українські Драматичні Студії в Празі і Варшаві, разом із чоловіком похована в Мюнхені.

Анатоль Калиновський, літературні псевдоніми Анатоль Галан, Іван Евентуальний, Андрій Чечко (1901-1988); закінчив Ніжинський педагогічний інститут 1939 p., автор близько 30-ти поетичних і прозових книг, зокрема збірок оповідань «Пахощі» (1956), «Володар страх» (1956), повісті «Між двома смертями» (1964), «Пригоди Рубенса» (1958) та ін., помер у США.

Петро Одарченко (1903–2006), з 1923 р. по 1927 р. – студент, з 1927 р. по 1929 р. – аспірант і викладач Ніжинського ІНО, нині відомий літературознавець, фольклорист, мовознавець, член Спілки письменників в екзилі «Слово», дійсний член Української Вільної Академії Наук та Наукового Товариства ім. Т.Шевченка в Америці, автор книг «Світова слава Шевченка» (1964), «Леся Українка» (Київ, 1994), «Тарас Шевченко та українська література» (Київ, 1994), «Українська література (Київ, 1995), «Про культуру української мови» (Київ, 1997), «Видатні українські діячі» (1999) та ін., помер у США.

Ольга Мак (1913-1998), 1938 р. закінчила Ніжинський педагогічний інститут, дружина знищеного в таборах ніжинського професора Вадима Дорошенка, викладала українську мову на робітфаці, відома письменниця, авторка книги спогадів про репресії в Ніжинському педінституті «З часів єжовщини» (1954), повістей і романів «Бог вогню. У 3-х книгах» (1955–1956), «Чудасій» (1956), «Жаїра» (1957), «Проти переконань» (1959), «Куди йшла стежка» (1954), перевидана в Україні повість «Каміння під косою» (1995); у 1958 р. висувалася на Нобелівську премію, у вересні 1993 р. побувала в Ніжині, зустрічалася з викладачами і студентами, померла в Торонто.

Леонід Полтава (1921–1990), закінчив Ніжинський педагогічний інститут 1940 р., поет, прозаїк, перекладач, автор близько 50-ти книг, серед них «За мурами Берліна» (1946), «Жовті каруселі» (1948), «Римські сонети» (1950), «Енеїда модерна» (1953), «Українські балади» (1953), повісті «Чи зійде завтра сонце» (1955), «Подорож і пригоди Миклухо-Маклая» (1955), роману «1907» (1970), помер у США.

Федір Великохатько (1894–1987), відомий природознавець, фахівець у ділянці іхтіології та орнітології, педагог, з 1930 р. професор Ніжинського ІНО, завідувач кафедри зоології та загальної біології природничого факультету, автор монографій «Риби Дніпра та Бугу» (1936), «Лящ Дніпра та Бугу» (1937) та ін., емігрував до Бразилії, де й помер.

Ігор Качуровський (1918–2013), уродженець Ніжина, 1995–1996 року читав окремі спецкурси в Ніжинському педінституті, відомий поет, прозаїк, літературознавець і перекладач, автор книг з теорії літератури «Новела як жанр» (1958), «Строфіка» (1967, перевид. у Києві, 1994), «Фоніка» (1984, перевид. у Києві, 1994), «Метрика» (1985, перевид. у Києві, 1994), «Лексика» (1994), «Фігури і тропи» (1995), поетичних збірок «Над світлим джерелом» (1948), «В далекій гавані» (1956), «Село» (поема, 1960), «Свічада вічності» (1990), романів «Шлях невідомого» (1956), «Дім над кручею» (1966), перекладних книг, помер у Мюнхені, похований згідно з заповітом у селі Крути  неподалік від Ніжина.

Роман Бжезький (1894–1982), уродженець Ніжина, відомий історик і літературознавець, автор книг «Основи національного світогляду» (У 2-х т., 1969), «Творчість Лесі Українки» (1970), «Нариси з історії українських визвольних змагань. 1917–1918 pp.» (1970, перев. у Львові, 1997), «Гетьман Мазепа» (1976) «Національно-політичні погляди М.Драгоманова» (1980) та ін., помер у Детройті.

Вадим Доброліж (1913–1973), художник, уродженець Ніжина, закінчив Київський художній інститут, разом з О. Довженком працював на кіностудії; у 1948 р. емігрував до Канади, тут виконав поліхромію у церквах св. Володимира у м. Вегревил та св. Івана в м. Ламонт (Альберта), йому належать іконостаси в церквах св. Іллі, св. Івана в Едмонтоні, св. Івана Хрестителя в Норт-Бетлфорді (Саскачеван), оформив ряд театральних вистав. 1998 року в Києві з ініціативи його дружини п. Валентини Доброліж було відкрито виставку робіт художника (близько 40 праць у різних техніках: олії, акварелі, пастелі). Помер у Канаді. Роботи зберігаються в Києві та Ніжині.

Олександр Бондаревський (1914–1998), вихованець Ніжинського педагогічного інституту (1934 р. закінчив робфак, 1937 р. – педінститут), історик і журналіст, професор, засновник Українського Національного Державного Союзу, один із фундаторів Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі, голова Фундації Симона Петлюри у Великій Британії, автор низки статей з історії визвольних змагань українського народу в еміграційних виданнях.

Костянтин Штепа (1896–1958), випускник, аспірант, а згодом професор Ніжинського ІНО, відомий український історик, автор праць «Нариси з історії античної і християнської демонології у 2-х ч.» (Записки Ніжинського ІНО, 1926, кн. VI–VII), «Проблеми античного релігійного синкретизму в зв'язку з мотивами староукраїнської легендарної творчості» (зб. «Первісне громадянство». – К., 1927), «Про характер переслідування відьом у старій Україні» (зб. «Первісне громадянство». К., 1928, вип. 2–3) та ін., помер у Нью-Йорку.

Марія Малиш-Федорець (1885–1960), відома актриса, вихованка Ніжинської жіночої гімназії, брала участь у місцевому драмгуртку, яким керувала Марія Заньковецька, у 1906–1920 pp. – у трупі М.Садовського, виконала ряд ролей: донна Анна («Камінний господар»), Геся («Мораль пані Дульської), Анна Андріївна («Ревізор»), Юнона («Енеїда»), «Аделя» («Сторінка минулого»), Варка («Безталанна») та ін., знімалася у фільмі «Запорозький скарб», з 1944 р. – на еміграції, спершу в Німеччині, а потім в Австралії, де й померла.

Лев Окіншевич (1898–1980), відомий історик, вихованець Чернігівської гімназії, з 1933 р. – професор Ніжинського педагогічного інституту, після війни – професор і декан юридичного факультету Українського Вільного Університету в Мюнхені, з 1954 р. – співробітник Бібліотеки Конгресу у Вашингтоні, автор праць «Центральні установи Гетьманської України 17–18 ст.» (1929, т.1; 1930, т.2), «Значне військове товариство в Україні-Гетьманщині 17-18 ст.» (1948), підручників «Лекції з історії права» (1947), «Огляд історії філософії права» (1948) та ін.

Олександер Канюка (1910–2000), художник і публіцист, народився в с. Гужівка тепер Ічнянського району на Чернігівщині, навчався в Ніжинському медичному училищі, в Академії Образотворчого мистецтва в Мюнхені, у Міннесотському університеті, написав книгу спогадів «Від Гужівки до Біломор-каналу» – про своє в'язничне минуле. Помер у США.

Анатолій Лисий (1925–2013), відомий громадський діяч, багатолітній голова Фундації ім. Івана Багряного в США, член Американської медичної асоціації та Українського лікарського товариства Америки; після перенесення 1978 року газети «Українські вісті» з Німеччини до США став головою видавничої спілки, що випускала газету; член Митрополичої ради Української православної церкви США; з 1989 року голова комітету допомоги Україні, який надавав гуманітарну допомогу жертвам Чорнобильської катастрофи та Ніжинському педуніверситетові, громадським установам і товариствам міста, в якому навчався в Ніжинській СШ №2. Помер у США.

Іван Максимович Ярешко (1907–1999), змінив прізвище на Іван Кошелівець, з 1926 по 1930 рік – студент, з 1930 р. – викладач Ніжинського ІНО, відомий літературознавець, дійсний член ВУАН і Наукового Товариства ім. Т. Шевченка в Європі, багаторічний редактор журналу «Сучасність», професор Українського Вільного Університету, перекладач, автор книг «Нариси з теорії літератури» (1954), «Сучасна література в УРСР» (1964), «Микола Скрипник» (1972), «Олександр Довженко» (1980), «Літературний процес дещо з віддалі» (1991) та ін. У травні 1993 року відвідав Ніжин і рідний педінститут разом із дружиною, відомою поетесою Еммою Андієвською. Похований у Мюнхені.

Йосип Позичанюк (1913–1944), псевдоніми Шугай, Шаблюк, письменник, патріот, один із діячів ОУН, з 1943 р. – політичний референт Головного Командування УПА, член Української Головної Визвольної Ради, голова Осередку інформації і пропаганди, редактор часописів «Бюро інформації Головної Визвольної Ради», «Самостійність», «Повстанець». Автор низки оповідань, що друкувалися у підпільних і емігрантських виданнях, серед них такі відомі, як «Гуляйпільські хлопці», «В житі», «Зелений шум», «Чемпіон», «Роса», «Іскра» та ін.

У 1931–1933 pp. навчався на мовно-літературному факультеті Ніжинського педінституту.

Олександр Григорович Астаф'єв (1952) відомий український літературознавець, письменник. Член Спілки письменників України (1992), Міжнародної асоціації україністів (1996), доктор філологічних наук (1999), лауреат премії ім. Б.Грінченка (1995). З 1991 р. працював доцентом, з 1999 р. – професором кафедри української літератури, а з 2000 р. – директором Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою. Автор поетичних збірок «Листвяний дзвін» (1961), «Заручини» (1988), «Слова, народжені снігами» (1995), «Зблизька і на відстані» (1996), книг та монографій: «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського» (1994), «Петро Одарченко. Штрихи до літературного портрета» (1996), «Поети «Нью-Йорської групи» (1995), «Лірика української діаспори: еволюція стильових систем» (1998). З 2000 року – професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Контакти

16600, м.Ніжин Чернігівської області, вул.Графська, 2

Приймальна ректора: (04631) 7-19-67 

Приймальна комісія: (04631) 2-35-88

E-mail: ndu@ndu.edu.ua

Повний телефонни довідник

Партнери

     

  

Google Analytics Alternative